<< Previous    1  2  [3]  4  5  ...6    Next >>

Генрик Дзядош ТІ  

 

МЕДИТАЦІЯ ПІД ХРЕСТОМ 

 

Це великий, але, на щастя, благословенний парадокс, що в ранах Ісуса можу побачити свою історію, свої гріхи і всі свої зневолення. Дивлячись на Розп’ятого, можу бачити себе. Це щось не тільки символічне. Така контемпляція Ісуса виявляється дуже реалістичною, і можна спробувати стверджувати, що у найглибший спосіб відхиляє правду про те, ким я є. 

У контемпляції Ісуса на хресті допомагають запитання, якими задаємося в кінці тижня Духовних вправ: Що я зробив для Христа? Що роблю? Що зроблю для Нього? 

Спонтанна відповідь, яка відразу приходить, очевидно, дуже оптимістична. Ми згадуємо добрі вчинки, заслуги і, передовсім, свої прагнення бути з Ісусом і любити Його. Але це тільки перше враження. Якщо почнемо розмірковувати глибше і допомагати собі Божим словом, то поволі проходить почуття приємного задоволення, що я товариш Господа. Щораз частіше починаю усвідомлювати, що відповідь звучить інакше і що вона дуже болюча. Що я зробив для Христа? «Руками безбожників прибив Його до хреста і вбив» (пор. Ді. 2, 23). 

У який спосіб можна довести цю болючу правду? Св. Петро, промовляючи в день П’ятидесятниці до зібраних на Вечірнику євреїв, звертається до них саме цими словами. Їх це могло вразити, адже вони не були в Велику П’ятницю під хрестом Ісуса, але вони розуміють Петра і покірно питають: Що нам робити, мужі брати? (Ді. 2, 37). Це саме запитання народжується у першому тижні Вправ під час контемпляції розп’ятого Ісуса. У якийсь предивний спосіб Боже слово торкається людського серця, яке перестає захищатися і стає перед лицем правди. Той, хто дозволяє Божому слову доторкнутися до себе, стає просвіченим. Пізнає набагато більше, ніж прочитавши тисячі мудрих книжок. Правда, в якій нас переконує Бог, проста й водночас фундаментальна. Якщо хочемо бути щирими, то не можемо її заперечити – це саме я був причиною смерті Ісуса на хресті. 

Боже слово освітлює мою історію – як минулу, так і теперішню. З минулої історії пізнаю, що при хрещенні я отримав дар життя самого Ісуса і що цей дар нищив своїми гріхами, егоїзмом і гордістю. Теперішня й минула історія також показує, що мої життєві вибори не здійснюються згідно з навчанням Ісуса, а навпаки – роблю вибори, які робили люди, які стояли на дворі Пілата. Я вибрав не Ісуса, який не противиться злу і прощає, а Варавву, який вирішував проблеми насильством. Ми всі чинимо так само. У стосунках з людьми часто користуємося насильством над ними, змушуємо їх нам піддаватися. Усвідомлюємо, як ми далеко від Ісуса і як сьогодні прирікаємо Його на смерть. 

 

Чи чорношкірий може поміняти свою шкіру? 

 

Якщо наші вибори незгідні з духом Євангелія і з тим, що вибирав Ісус Христос, то слід запитати, яка наша справжня природа і яка причина нашого поневолення. 

Святе Письмо віртуозно представляє властиву антропологію. Людина створена на подобу Бога, вона – цар створіння. Призначена до вічного життя і до участі в Божих таїнах. Покликана до любові і до єдності з Богом. Але ці твердження не вичерпують таїни людини. Повна відповідь на запитання: Ким є людина? повинна брати до уваги трагедію первородного гріха, який став одним із фундаментальних вимірів людської екзистенції. Нею є трагічна правда, що, відокремлені від Бога, шукаємо життя поза Ним і через це стаємо невільниками диявола. 

Бог не відмінив свій план, за яким людина повинна і далі брати участь у Його щасті, але цей план треба було змінити. Творець знову розпочинає його реалізовувати, беручи до уваги фактичний стан людської природи, зраненої первородним гріхом. Після цього гріха людина вже змінилася. І тому Святе Письмо, показуючи Божі наміри, представляє справжній образ людини, яку слід відновити, бо її реальна ситуація трагічна. Який це образ? Образ старого створіння, тілесної людини, старої людини – це окреслення св. Павла. Він говорить, що людина після первородного гріха стала богом свого життя. Прагне бути незалежною, не визнає Божих планів стосовної неї, і, хоча залишається релігійною істотою, маніпулює Богом, намагаючись зробити Його своїм слугою. 

Святе Письмо дуже часто показує наш сумний образ: Всі відвернулися загалом і зледащіли; нема нікого, хто добро чинив би, нема ані одного (Пс. 14, 3); Коли ми кажемо, що гріха не маємо, то ми самих себе обманюємо, і правди в нас немає (1 Йо. 1, 8); Серце людське повне злоби, і безум у їхньому серці, покіль віку їхнього (Проп. 9, 3); Хіба може чорношкірий перемінити свою шкіру або леопард – плями свої? Отак і ви, – чи зможете добро чинити, звикши зло робити? (Єр. 13, 23). Може це запитання пророка у найіронічніший спосіб пробує відповісти на запитання про нашу справжню природу. Людина якою є? Як чорношкірий не може поміняти свою шкіру і леопард – свої смуги, так само людина не може робити добро сама від себе. Вона має природу старої людини, устремління якої не згідні з Божим планом. Про таку людину св. Павло пише: Прагнення тіла вороже Богові - бо не кориться законові Божому, та й не може (Рим. 8, 7); Не роблю добра, що його хочу, але чиню зло, якого не хочу (Рим. 7, 19). І тому людина «нещасна». Джерело її нещастя не в психологічних проблемах і не в економічних системах, а в гріхові, який її поневолює. Ми прийшли до суті запитання про причину наших зневолень. 

 

Страх смерті 

 

Автор листа до євреїв пише, що причина нашої неволі – страх смерті, яким диявол тримає нас в неволі. Йдеться не лише про фізичну смерть, яку жодна людина не обмине. Є смерть, набагато гірша від тої, яка чекає людину в кінці її земного життя. Це смерть нашого буття, нашого «я», смерть нашого духовного існування. 

Наш життєвий досвід дуже простий: існую настільки, наскільки реалізую себе в різних вимірах, а найбільше тоді, коли дарую і приймаю любов. Але коли помічаю, що давати себе – це вмирати для свого «я», то лякаюся, усуваюся і не можу віддавати своє життя. Зачиняюся в собі, бо у серці «щось» говорить: маєш одне життя, його треба зберігати, не можеш його втратити. Це «щось» – це те саме отруйне слово, яке довело до падіння наших прародичів. Це брехливо слово диявола. Це не тільки обман мого розуму, а передовсім обман, вписаний в мій життєвий досвід, який набагато глибший від розумового пізнання. Можу досконало знати, що гріх є злом, але чиню вибір, керуючись страхом, аби не втратити свого життя, престижу, грошей, доброї думки, першого місця, влади, бо прагну жити далі, прагну бути щасливим. Людина чинить поганий вибір не для того, щоб знищити себе, а тому, що переконана, що це їй на користь. Чинить це зі страху. Це справжня причина нашого поневолення. 

Неволя диявола, в яку потрапляємо через страх смерті, добре представлена у формі єгипетської неволі. Могутньому фараонові потрібні раби, які, незважаючи на добру волю, самі не можуть звільнитися з рабства. Потрібне втручання Бога. Так само й ми потребуємо допомоги. Спочатку мусимо отримати антидот, тобто слово правди. Його нам приносить Ісус Христос. Ось деякі Його слова: Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину (Мк. 7, 23); Хто буде намагатися спасти своє життя, той його погубить; а хто його погубить, той збереже його живим (Лк. 17, 33); Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе. Хто життя своє любить, той погубить його; хто ж зненавидить своє життя на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно (Йо. 12, 24-25). 

Чому Ісус втратив своє життя? Чому прийняв смерть? Бо вірив, що існує життя, що є Бог – люблячий Батько, який «не дозволить, аби Його тіло розклалося і не залишить Його душу в пеклі» (пор. Ді. 2, 26-27). 

Як ми можемо позбутися страху за своє життя і в такий спосіб отримати життя, стаючи вільними й подібними до Ісуса? Неволю породжує страх смерті. Свобода постає з досвіду любові Бога, з віри, що існує вічне життя. Наступне запитання, яке собі задамо: Що роблю для Христа? Відповідь дасть нам можливість хоч трошки скуштувати справжню любов. 

 

Спробуйте й подивіться, який добрий Господь 

 

Слухання слова правди – це перший етап нашого зцілення. Маємо потребу щодня слухати про любов Бога до нас. Це нас рятує, позбавляє страху, допомагає долати спокуси, зміцнює наші духовні сили. Але не лише це. В справі нашого визволення велике значення має також контемпляція, і тому відповідь на запитання: Що роблю для Христа? очевидна. Споглядаю Його, дивлюся на Нього. Як євреї вдивлялися в мідяного змія в пустелі, так я дивлюся на Розп’ятого, бо його ранами ми вилікувані (Іс. 53, 5). Таке споглядання тісно поєднане з ігнатіянським gustare – смакувати, коштувати. Спробуйте й подивіться, який добрий Господь (Пс. 34, 9, і також: Які ж бо твої любощі хороші! Понад вино! (П. п. 4, 10). 

Що я смакую? На що дивлюся? Що об’являє мені хрест? Передовсім об’являє мені любов Бога до мене, грішника. Після того, як я зрозумів свою участь у Його страстях, Розп’ятий об’являє мені свою любов до ворога, яким я став, коли почав грішити, ставши невільником. Через хрест Він хоче переконати мене, що любить мене, незважаючи на мої гріхи й зневолення. Саме за мене молиться до Отця: «Пробач йому, бо він не знає, що робить» (пор. Лк. 23, 34). Ісус не образився на мене, коли я був байдужим, зосередженим на собі, використовував інших людей, коли я був гордим, коли я був невільником. Якщо стаю перед Ним беззахисним, то Він мене прощає. І ще щось більше. Розп’ятий і воскреслий Господь посилає мені найбільший дар – свого Духа, аби я вже жив не зі страхом смерті, а очікував справжнє визволення. 

Людина може по-справжньому брати участь у справі визволення. Це відповідь віри. Бог завжди чекає на мою відповідь. Може я ще боюся, може ще маю в серці сумніви, але щораз більше досвідчую, що правда є в Любові. Вже не мушу споживати заборонений плід, який веде до смерті, а можу послухати Псалмопівця і щоденно коштувати благословенний Плід, який висить на хресті. Спробуйте й подивіться, який добрий Господь. Що я зроблю для Христа? Повірю, що Бог – це Любов, що все моє життя перебуває в Його руках, що все є благодаттю. Повірю, що моє покликання – кохати так само. 

---------------------------------------------------------- 

Генрик Дзядош ТІ (нар. 1952), реколекціоніст, катехит неокатехуменальних спільнот.
<< Previous    1  2  [3]  4  5  ...6    Next >>