ПРОПОВІДІ
ПЕРШИЙ
ДЕНЬ
Сьогодні ви
розпочинаєте перший тиждень ігнатіанських реколекцій.
Ігнатіанські реколекції побудовані на Духовних Вправах св.
Ігнатія Лойоли. Духовні Вправи св. Ігнатія – це опис його
духовної дороги, так як його провадив Бог. В Автобіографії св.
Ігнатія читаємо: „В тому часі Бог обходився з ним так, як
шкільний учитель з учнем, і повчав його. Це діялося так тому,
що його ум був ще дуже простий і несформований, або може тому,
що не мав нікого, хто би міг його повчати, а може тому, що
отримав від Бога тверду волю йому служити...”
(27).
Нам здається,
що після закінчення школи чи вищого учбового закладу наш розум
і воля вже достатньо сформовані, щоб приймати важливі рішення
нашого життя. Нам здається, що ми духовно і психічно зрілі
люди, знаємо, що то таке добро і зло, знаємо, що в нашому житті
є найголовнішим. Але це ілюзія, самообман. Ми подібні до дітей,
які будують міста з піску, і так захоплені своєю працею, що
навіть голод і холод не можуть їх відірвати; кілька квадратних
метрів піску – це цілий їх світ, далі не бачать і не хочуть
бачити. Розвиток телевізійної і комп’ютерної техніки нищить
нашу уяву, нашу здатність мислити і творити. Покоління людей,
виховане без телевізорів, а тільки на книжках, має добру
пам’ять, добру уяву. Читання книжок і роздумування над
прочитаним цьому сприяє. Читаючи поволі якусь книжку, ми
входимо в світ ідей автора, в його спосіб мислення, в його
світобачення. Пізнаємо його позитивних і негативних героїв. Але
його погляди ми сприймаємо не пасивно, а активно: до характерів
його героїв додаємо інші риси, додаємо наш світогляд, і його
героїв перетворюємо на свій образ. Отож, книжка не є тільки
новою інформацією. Книжка вчить нас мислити, творити, торкає
найглибші поклади нашої душі, нашого єства. Натомість
телебачення дає нам готовий образ без напруження нашого розуму
і уяви, торкає наші емоції, і дуже рідко входить в глибини
нашого єства. Телебачення нищить нашу почуттєву сферу, наші
почуття як би обростають твердою шкірою, тратять здатність
відчувати, і, щоби пробити цю шкіру, телебачення стає з кожним
днем все брутальнішим - щораз більше стрілянини, крові, галасу,
надзвичайних ефектів. Але я був би несправедливий до
телебачення, як би не добачав в ньому добрих сторін. Добре
поставлений фільм з доброю грою талановитих акторів часом для
нашого духовного розвитку дасть більше, ніж книжка.
Але в
загальному, сьогоднішнє покоління психічно слабше від
попередніх. І нам сьогодні важче відправляти ігнатіанські
реколекції, де велику роль відіграють пам’ять, фантазія,
уявлення місця подій, відчуття холоду, жари, вітру,
бурі.
Ігнатіанські
реколекції – це місце і час особливої Божої ласки, ласки, яку
Бог дав св. Ігнатію в містечку Манреза. В Автобіографії св.
Ігнатія читаємо: „Одного разу він йшов, керуючись побожними
почуттями, до церкви, яка знаходилася два кілометри від
Манрези... Дорога проходила біля річки. І коли так йшов,
занурений в своїх молитвах, на хвилинку сів, звернений лицем до
річки... і коли так сидів, то почали відкриватися очі його
розуму. Це не означає, що мав якісь візії, але що зрозумів і
пізнав багато речей, як духовних, так і тих, що стосуються віри
і розуму. А це сталося в так великому світлі, що все здавалося
йому новим... Отримав тоді таку велику ясність розуму і в такій
мірі, що якщо взяти все його життя до 62-го року, і зібрати
разом всі отримані від Бога ласки і все, чого навчився, то все
це разом буде меншим від того, що отримав тоді в однім
пережитті.
Це сталося
таким чином, що в його розумі залишилася така ясність, що йому
здавалося, що став іншою людиною і що має інший
розум” (30).
Разом зі св.
Ігнатієм ви стаєте на його духовний шлях і починаєте цю дуже
захоплюючу, але водночас нелегку мандрівку. Чотири медитації
кожного дня, добре виконані, з повним заангажованням пам’яті,
розуму і волі - це дуже важка праця. Окрім того, нелегко
позбутися свого „Я”, взяти поставу маленької дитини і дозволити
Богові вести себе. Ще важче відкритися перед духовним
керівником і розповідати йому всі свої духовні, психічні і
емоційні пережиття, спокуси, прагнення, виявити найтемніші
сфери своєї душі, перебороти свій сором. Але добре відправлені
реколекції, а особливо перший тиждень, – це справді щось
чудове, чого ви не забудете до кінця свого життя.

|