МОЛИТВА
МАКУ
(з
духовної спадщини афонських ченців)
Молитва
маку або навчитися молитися як мак. Що це означає?
Розгляньмо символіку цієї квітки. Будь-яка квітка
складається з пелюсток, стебла і коріння. Найважливіша
частина – пелюстки, саме їх краса, колір і форма привертають
нашу увагу. Червоні пелюстки маку розпускаються наприкінці
травня й при добрих погодних умовах своєю красою милують наш
зір до двох тижнів. Це дуже короткий проміжок часу, це
символ недовговічності й минущості людського
життя.
Щоби
молитися як мак, необхідно стати маком, увібрати в свою
свідомість символи цієї квітки. Мак тягнеться до сонця, його
пелюстки відкриваються на сонце, вбирають його проміння й
тепло. Людина так само повинна тягнутися до Бога, повністю
на нього відчинятися, вбирати в себе Божу любов і тепло,
розпускати красиві пелюстки своєї душі. Одним це вдається,
другим ні. Одні повністю розпускають пелюстки своєї душі,
інші – частково, ще інші – взагалі не
розпускають.
Що
заважає людині розпустити пелюстки душі й у молитві стати
красивими пелюстками маку? Причин багато, вони різноманітні,
список буде дуже довгим. Попробуймо розглянути хоч деякі з
них.
Євангельські
Марія і Марта у церковному проповідництві представлені як
молитва і праця. Ісус похвалив Марію і скартав Марту. Це
можемо сприймати як похвалу молитві й негативне ставлення до
праці. Життя багатьох християн розділене на священне і
мирське. Священне – це молитва, церква, культ, тобто свідомі
акти спрямування до Бога. Мирське – це все інше, де ми не
думаємо про Бога, а спрямовані до земного, матеріального.
Священне – це душа, мирське – це тіло. Душа вічна, тіло
тлінне. Душа – це вічність, тіло – це дочасність,
тимчасовість. Отож, душа – це безцінна вартість, тіло –
тимчасова вартість. З цього слідує, що молитва й релігійний
культ – це безцінна вартість, а праця – тимчасова, мене
духовно розвиває молитва, а не праця.
Святий
Бенедикт гаслом Ora et labora –
Молись і
працюй підняв цінність праці. Але все-таки праця – це
не молитва, а для багатьох християн – ще й перешкода для
молитви й духовного розвитку. Як часто можна почути: Не
маю часу на молитву, бо праця, щоденні турботи поглинають
мене повністю. Отож праця відтягує багатьох християн від
молитви й часто сприймається як необхідне
зло.
Погляньмо
на квітку, на ту її частину, якою нехтуємо – коріння. Квітка
живе не тільки сонцем, а й живильними соками землі. Чим
більші й величніші пелюстки, тим міцнішим повинно бути
стебло й глибше й ширше вростати в землю коріння. Пелюстки,
стебло й коріння повинні гармонійно підходити одне одному,
між ними мусить бути рівновага. Коріння, стебло і пелюстки
повинні бути єдністю. Коріння не менш важливе, ніж пелюстки,
які залежать від коріння, тобто праця не менш важлива, ніж
молитва, яка залежить від праці.
А
стебло, яку роль воно грає? Воно повинно бути міцним, легким
і гнучким, щоб не зламатися під вагою пелюсток і під
натиском вітру. Стебло як посередник між пелюстками і
корінням, повинно єднати пелюстки з корінням. Стебло – це
наше життя в соціумі, людські відносини у всіх площинах –
сімейній, професійній тощо. Вони повинні бути як стебло:
міцними, легкими й гнучкими – підтримувати молитву й
допомагати праці.
Вчитися
молитися як мак – це вчитися гармонійно поєднувати всі сфери
свого життя, щоб між ними була гармонія і єдність, вчитися
не розділяти своє життя на священне і мирське, а щоб усе
було священним. Святий Ігнатій Лойола змінив гасло св.
Бенедикта на Contemplativus in actione –
Споглядальний у дії,
тобто поставив знак тотожності між молитвою і працею.
Дух, душа й тіло стають єдністю, одним цілим, спрямованим
до Бога в усіх площинах своєї людської
екзистенції.
Людське
життя проходить у часі, ми спрямовані в майбутнє – там нам
буде краще, легше, там будемо мати більше. Ми зосереджені на
здобутті чогось, накопиченні, і не тільки в матеріальній
сфері, а й інтелектуальній, психічній та духовній. Бо маємо
на це ще багато часу. Молитва маку, його скороминущість
вчать нас відпускати майбутнє й зосереджуватись на
теперішньому, переживати його якісніше й глибше. Для Бога
немає часу, Він існує у вічності, а молитва маку відкриває
глибше розуміння вічності – це постійна теперішність,
постійна одна мить. Вічність і мить – це не протилежності, а
одне й те саме. Протилежності існують тільки в нашому
розумі. Глибоке пережиття миті – це глибоке пережиття своєї
екзистенції у її найглибшому вимірі, де крайнощі з’єднуються
і мить стає вічністю. А досвід вічності – це досвід
Бога.
|