ДРУГИЙ ДЕНЬ

У другому тижні духовних вправ після контемпляції про Різдво Ісуса Христа св. Ігнатій пропонує так зване застосування чуттів в молитві.

[121] СПОГЛЯДАННЯ П’ЯТЕ

застосування п’яти чуттів

до змісту першого та другого споглядання

Після молитви приготування і трьох впроваджень вельми корисно скористатися уявою і спрямувати п’ять своїх чуттів на зміст першого та другого споглядань у спосіб, викладений нижче.

[122] Пункт перший. У своїй уяві вдивлятися в осіб, споглядаючи й розважаючи над усіма обставинами, в яких вони перебувають; треба постаратися почерпнути з побаченого користь для себе.

[123] Пункт другий. Прислухатися до того, що говорять чи могли б говорити ці особи; опісля ж заглибитися у роздуми, щоби почерпнути з цього якусь користь.

[124] Пункт третій. Відчути запах і смак нескінченно солодкої та приємної божественности душі, її чеснот та всього іншого, відповідно до того, яку особу споглядаємо. Потім поміркувати, заглибившись у себе, щоби почерпнути користь із цього.

[125] Пункт четвертий. Подумки торкатися, приміром, обіймати та цілувати місця, де перебували ці особи, повсякчас намагаючись отримати з цього якусь користь для себе.

[126] Бесіда. Завершити бесідою, як у першому та другому спогляданні [101, 110], і промовити “Отче наш”.

Отже тими чуттями є зір, слух, нюх, смак і дотик. Прочитавши ці вказівки, в нас виникає здивування - як можна духовні речі спроваджувати до матеріальних? Це ж повернення до свідомості первісних народів, які духовне життя уявляли на взір земного. В святих книгах медів і персів рай вистелений золотистими килимами, в Одіссеї Гомера в раю немає ні снігу, ні вітру, лише легенький вітерець. в багатьох народів померлим в могилу клали різні речі, які будуть потрібні в майбутньому житті. Наші парастаси з приношенням хліба на гроби – це відгомін матеріалістичного розуміння духовного життя.

Окрім того в першому тижні реколекцій ви увійшли в духовний світ, побували частково і в пеклі, і в раю. Розумієте, що до Бога неможливо дійти за запахом, так як пес йде за запахом ковбаси; що молитва - це дар Бога. І тепер вам кажуть Бога винюхати чи вимацати. Як це розуміти?

В першому тижні реколекцій ми говорили про роль тіла в молитві, що людина - це цілісний організм, тіло і душа становлять єдність, і молитися треба і тілом, і душею. Говорили про роль дихання. Застосування чуттів - це наступний етап залучення до молитви тіла, але етап нелегкий, і, щоб його зрозуміти, ви повинні позбутися дотихчасових стереотипів мислення про молитву.

Схоластична філософія вчить, що все те, що з’являється в нашому розумі, навіть духовні речі, мусить пройти через органи чуття. Органи чуття - це вікно у матеріальний і духовний світ. Найбільше інформації людина отримує через зір, потім через слух, а потім через інші органи чуття. Отже, в сприйманні світу наш зір розвинений найбільше. Тепер згадайте, як ви молилися в першому тижні і як молитися тепер. Згадуючи події життя ви найбільшу увагу приділяєте зоровій пам’яті: в уяві постають місця, лиця людей. Розмови згадати важче, слухова пам’ять працює гірше, за винятком музикантів. Інші органи чуття майже не працюють, хіба хтось мав операцію, фізичний біль, то це запам’яталося. В уявленні біблійних подій переважно працює тільки зір, уявити розмову дуже важко. Наш зір обмежений певним кутом бачення, за яким ми вже не бачимо. Очі маємо тільки спереду голови, що робиться за нами, не бачимо - це наші біологічні обмеження. Але коли закриємо очі і пробуємо щось уявити, то наша просторова уява обмежена тим самим кутом бачення. Отже, в молитві ми молимося органами чуття, переважно зором, хоч цього і не усвідомлюємо. І молитва з застосуванням органів чуття не є чимось радикально новим, революційним, а лише усвідомленням фізіології молитви.

Благодать будує на натурі, і якщо ми зуміємо цю натуру зрозуміти і використати, то отримаємо більше ласки.

Уяви собі таку ситуацію: ти йдеш по розбитій дорозі, на якій багато ям, каміння, гіляк, битої цегли. Ти мусиш цю дорогу добре вивчити, запам’ятати і описати. Як ти це робиш? використовуєш тільки зір, стараєшся відтворити дорогу в уяві, полічити ями, каміння, віддаль між ними. Праця дуже важка і нудна. Зосередитися дуже важко. За деякий час ти знудишся, зденервуєшся і залишиш цю роботу. Але йти такою дорогою легко. Ти спокійно обминаєш ями, перешкоди, бо їх бачиш. Але раптово гасне сонце. Що ти робиш? Ступаєш повільно, обмацуєш ногою кожне місце, часто треба нахилятися і обмацувати руками, або, як сліпий, взяти кий і обмацувати ним. Чуття дотику розвинуте слабше, і ти будеш йти дуже повільно, натомість будеш дуже на цьому зосереджена і не відволікатися думками. Тепер спробуй це застосувати в медитації. Уявляєш печеру, де народився Ісус, і поволі входиш до неї. Робиш крок за кроком, рукою обмацуєш стіну, нахиляєшся, щоб не вдаритися головою. Зосереджуєшся на кожному русі, і інші думки не вибивають тебе з молитви. Те саме і з іншими чуттями: бачиш в печері вогонь, підходиш ближче, відчуваєш тепло, чуєш як багаття потріскує, носом втягуєш запах їжі, яку приготовляє Марія і т.д. Великого розуму не треба.

Медитацію називають умовою молитвою. Сама назва вже вводить в оману, підповідаючи, що мусимо молитися розумом, робити аналогії, логічні висновки. Середня і вища освіта в сучасному світі ставить своєю метою виробити логічне мислення, на основі фактів і даних робити правильні висновки. Натомість немає предмету, який би безпосередньо вчив нас користуватися уявою. Навіть коли вчитель каже: „більше уяви”, то це стосується логічного мислення. За логічне мислення відповідає ліва півкуля мозку, за уяву - права. Отже, школа чинить нас півголовими.

Застосування розуму в медитації - це тільки одна сторона медалі. Треба застосовувати також другу - уяву. Люди, які в цирку показують феноменальну пам’ять, запам’ятовуючи тисячі чисел, використовують мнемотехніку, базовану на уяві і асоціаціях. В молитві ти використовувала тільки уяву зору, і то в дуже малій мірі. Тепер пробуй використовувати уяву всіх чуттів комплексно. Це і є ігнатіанським застосуванням п’яти органів чуття. А якщо по простому, то до сих пір ти молилася половиною голови, тепер молишся цілою головою.