9. Слухати
Бога: почути слово.
Боже
Царство
І. Слухати Бога. Почути
слово.
1. Усвідом собі, що процес
слухання довколишніх звуків і „Я”, який їх слухаю – не одне і
те ж.
2. Кожний природний звук
створюється і підтримується Богом. Бог є „звуком”. Відпочиваючи
у світі звуків ми тим самим відпочиваємо в Бозі.
3. Наше „Я” залишається у
тиші.
4. Кожний звук є дотиком Бога –
делікатним, приємним, заспокійливим і гармонічним, і несе у
собі якесь послання.
5. Зійди у глибину свого серця,
щоб віднайти там „слово”, яке Бог хоче тобі передати. Слухай це
слово: „Ісус”. Він є Словом. Відчуй як це слово відбивається у
нашому єстві, голові, серці і у всьому тілі.
6. Слухай це слово, яке приносить
спокій, радість та гармонію.
7. Це „Слово” огортає увесь
довколишній світ. Випливає з нас і заливає увесь світ як
музикальна хвиля.
8. Відчуй як кожне створіння
коливається у ритмі цього слова: рослини, птахи, море, зірки,
сонце, гори і долини, люди й ангели. Це слово поєднує увесь
всесвіт. Усе набирає свого значення і суті.
Такі вправи допомагають нам
віднайти внутрішній спокій і тишу, які, в свою чергу,
відкривають нас на дію Святого Духа. Тиша є місцем зустрічі з
Богом.
ІІ. Царство
Боже
1. Шлях Петра, перша зустріч з
Ісусом. Петро повинен був пройти довгий шлях учня Христа, перед
тим як визнати Його божество. Мт. 4, 18-20: „18 Як проходив
же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів:
Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в
море закидали, бо рибалки були. 19 І Він каже до них: Ідіть за
Мною, Я зроблю вас ловцями людей! 20 І вони зараз покинули
сіті, та й пішли вслід за Ним”
2. Перша розмова Петра з Ісусом.
Лк. 5, 8-10: „8 А як Симон Петро
це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди
від мене, бо я грішна людина! 9 Бо від полову риби, що зловили
вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, 10 також
Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І
сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш
ловити людей!”.
3. Друга розмова
Петра з Ісусом. Мт. 14, 26-31: „26 Як побачили ж учні, що
йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від
страху вони закричали... 27 А Ісус до них зараз озвався й
сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! 28 Петро ж відповів і
сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе
по воді. 29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро
став іти по воді, і пішов до Ісуса. 30 Але, бачачи велику бурю,
злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього:
Маловірний, чого усумнився?”.
4. Визнання Петра.
Мт. 16, 13-18: „13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії
Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає
Мене, Сина Людського? 14 Вони ж відповіли: Одні за Івана
Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з
пророків. 15 Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? 16 А
Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! 17
А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину
Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний
Отець. 18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я
Церкву Свою, і сили адові не переможуть її”.
5. Розмова Петра з
Ісусом про миття ніг. Ів. 13, 6-9: „6 І підходить до Симона
Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені? 7 Ісус
відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але
опісля зрозумієш. 8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг
не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не
матимеш частки зо Мною. 9 До Нього проказує Симон Петро:
Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!”.
6. Заповідь
зречення. Ів. 13, 36-38: „6 А Симон Петро Йому каже: Куди,
Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти
за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною. 37 Говорить до
Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За
Тебе я душу свою покладу! 38 Ісус відповідає: За Мене покладеш
ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не
заспіває, як ти тричі зречешся Мене...”.
7. З Петром сталось
те, що здавалось неможливим. Мт. 26, 73-75: „73 Підійшли ж
трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих,
та й мова твоя виявляє тебе. 74 Тоді він став клястись та
божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі
тієї... 75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж
заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши
звідти, він гірко заплакав...”.
8. Любов Петра.
Ів. 21, 15-17: „15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє
до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше
цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе!
Промовляє йому: Паси ягнята Мої! 16 І говорить йому Він удруге:
Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так,
Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці
Мої! 17 Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш
Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене?
І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю
Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!”.


|