9. Слухати Бога: почути слово.

Боже Царство

 

І. Слухати Бога. Почути слово.

 

1. Усвідом собі, що процес слухання довколишніх звуків і „Я”, який їх слухаю – не одне і те ж.

2. Кожний природний звук створюється і підтримується Богом. Бог є „звуком”. Відпочиваючи у світі звуків ми тим самим відпочиваємо в Бозі.

3. Наше „Я” залишається у тиші.

4. Кожний звук є дотиком Бога – делікатним, приємним, заспокійливим і гармонічним, і несе у собі якесь послання.

5. Зійди у глибину свого серця, щоб віднайти там „слово”, яке Бог хоче тобі передати. Слухай це слово: „Ісус”. Він є Словом. Відчуй як це слово відбивається у нашому єстві, голові, серці і у всьому тілі.

6. Слухай це слово, яке приносить спокій, радість та гармонію.

7. Це „Слово” огортає увесь довколишній світ. Випливає з нас і заливає увесь світ як музикальна хвиля.

8. Відчуй як кожне створіння коливається у ритмі цього слова: рослини, птахи, море, зірки, сонце, гори і долини, люди й ангели. Це слово поєднує увесь всесвіт. Усе набирає свого значення і суті.

Такі вправи допомагають нам віднайти внутрішній спокій і тишу, які, в свою чергу, відкривають нас на дію Святого Духа. Тиша є місцем зустрічі з Богом.

 

ІІ. Царство Боже

 

1. Шлях Петра, перша зустріч з Ісусом. Петро повинен був пройти довгий шлях учня Христа, перед тим як визнати Його божество. Мт. 4, 18-20: „18 Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, бо рибалки були. 19 І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей! 20 І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним”

2. Перша розмова Петра з Ісусом. Лк. 5, 8-10: „8 А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: Господи, вийди від мене, бо я грішна людина! 9 Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, 10 також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не лякайсь, від цього часу ти будеш ловити людей!”.

3. Друга розмова Петра з Ісусом. Мт. 14, 26-31: „26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... 27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! 28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. 29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. 30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... 31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?”.

4. Визнання Петра. Мт. 16, 13-18: „13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: За кого народ уважає Мене, Сина Людського? 14 Вони ж відповіли: Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків. 15 Він каже до них: А ви за кого Мене маєте? 16 А Симон Петро відповів і сказав: Ти Христос, Син Бога Живого! 17 А Ісус відповів і до нього промовив: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. 18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її”.

5. Розмова Петра з Ісусом про миття ніг. Ів. 13, 6-9: „6 І підходить до Симона Петра, а той каже Йому: Ти, Господи, митимеш ноги мені? 7 Ісус відказав і промовив йому: Що Я роблю, ти не знаєш тепер, але опісля зрозумієш. 8 Говорить до Нього Петро: Ти повік мені ніг не обмиєш! Ісус відповів йому: Коли Я не вмию тебе, ти не матимеш частки зо Мною. 9 До Нього проказує Симон Петро: Господи, не самі мої ноги, а й руки та голову!”.

6. Заповідь зречення. Ів. 13, 36-38: „6 А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною. 37 Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу! 38 Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...”.

7. З Петром сталось те, що здавалось неможливим. Мт. 26, 73-75: „73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе. 74 Тоді він став клястись та божитись: Не знаю Цього Чоловіка! І заспівав півень хвилі тієї... 75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: Перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав...”.

8. Любов Петра. Ів. 21, 15-17: „15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої! 16 І говорить йому Він удруге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої! 17 Утретє Він каже йому: Симоне, сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи кохаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!”.