4. Дихати Богом

Поєднання

І. Дихати Богом

1. Зосередься на диханні. Усвідом, що повітря входить і виходить. Повітря тепле, повітря свіже. Повітря наповнює легені, повітря виходить.

2. Повітря сповнене Божої присутності. Вдихай Бога так, як вдихаєш повітря. Повітря наповнює кров киснем. Відчуй, що Бог входить в тебе, очищає, відновлює і зміцнює.

3. Повітря, яке виходить з нас, забруднене нашим егоїзмом. Ми ж вдихаючи повітря, наповнюємося любов’ю, силою і добротою.

4. Видихаючи повітря ми також віддаємо Богові подяку і радість.

5. Наповни легені повітрям і відчуй присутність Бога, який є життям, благодаттю, енергією, любов’ю і прощенням.

Виконуючи ці вправи слід уникати мислення, рефлексії, а тільки споглядати, так як споглядається рух річки чи морських хвиль.

Ці вправи сприяють внутрішньому заспокоєнню і ведуть до відчуття Бога в тілі, можуть стати справжньою молитвою.

ІІ. Поєднання

1. Гріх в Біблії. Гріх Адама (Бут. 3, 1-24); гріх Каїна (Бут. 4, 1-16); гріх Давида (2 Сам. 11-12), гріх Юди (Ів. 13, 21-30).

2. Гріх противиться святості Бога. Вар. 1, 15: „Господу, Богу нашому, належить справедливість, а нам сором на обличчях наших, як воно й є нині”.

3. Гріх є ідолопоклонством. Вар. 1, 22: „Кожний з нас пішов за забаганками свого лихого серця, щоб служити іншим богам та чинити зло перед очима Господа, Бога нашого”.

4. Гріх є поневоленням. Вар. 2, 5: „І вони були під сподом замість бути зверху, за те, що ми згрішили супроти Господа, Бога нашого, й не слухались його голосу”

5. Гріх є самотністю і вигнанням. Вар. 3, 8: „Ось ми сьогодні на нашому вигнанні, куди ти нас порозкидав на наругу, на прокляття й на кару за всі провини батьків наших, які відступили від Господа, Бога нашого”.

6. Ми всі є грішниками. 1 Ів. 1, 8-10: „Коли ж кажемо, що не маєм гріха, то себе обманюємо, і немає в нас правди! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої. А як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Нього неправдомовця, і слова Його нема в нас!”

7. Останнє слово не за гріхом. Еф. 2, 4-6: „Бог же, багатий на милосердя, через Свою превелику любов, що нею Він нас полюбив, і нас, що мертві були через прогріхи, оживив разом із Христом, спасені ви благодаттю, і разом із Ним воскресив, і разом із Ним посадив на небесних місцях у Христі Ісусі,”

Однією з найтрудніших, але водночас і найулюбленіших тем учителя, було твердження, що Бог знаходиться ближче грішників, ніж святих.

Ось як він це пояснював:

Бог в небі тримає кожну людину на шнурку. Коли ти грішиш, то перерізаєш шнурок, але Бог знову його зав’язує, роблячи вузол. Після кожного гріха шнурок стає коротшим, і ти піднімаєшся до Бога.