3 Усе існує в Бозі

Роздумуй над тим, що Бог безперервно підтримує існування світу. Ми маємо схильності зосереджувати увагу на початковому творчому акті Бога – „Великому Вибухові” або на еволюції. Але Бог продовжує творення світу.

Якщо ми вже дорослі і зрілі люди, то і тепер Бог безперервно, кожної миті, створює нас з нічого. Його любов палає на дні наших сердець і є нашим початком.

Бог не створив мене як якусь абстрактну людину, а створив мене таким, як я є, з усім тим, що мені подобається, і з тим, що мені не подобається, і постійно формує мене як особу.

Бог створює з любові, що означає, що Він прагне ділитися з нами своєю любов’ю, дарити любов і приймати її. Я є створінням розумним і вільним, і можу любити так, як любить Бог.

Бог, даючи мені життя, дав мені мої здібності і прикмети характеру, вмістив у моє серце якусь мету – конкретне вираження Божої надії стосовно мене і для мене. Я повинен відкрити й усвідомити цю мету та почати жити нею.

Якщо роблю поступ в особовому розвитку, то стаю об’явленням Божої сили і слави. Божою славою є людина, яка реалізує повноту свого людського буття. Якщо я знаю, хто такий Бог і хто такий я сам, то вранці буду прославляти Бога і дякувати Йому вечором, а моєю метою буде сповнювати Божу волю.

Кожне створіння створене з якоюсь ціллю, має свою власну мету. Я живу серед створінь щоб осягнути свою мету, використовуючи одних і нехтуючи іншими – в залежності від мого світогляду, виховання, способу мислення, бачення себе в цьому світі і своєї мети.

Творець дав нам свободу. Можемо жити згідно з засадами добра, справедливості, або ні. Наші рішення і життєві вибори належать до нас. Але кожне наше рішення і дія, яка йде за ним, щось змінює в цьому світі – на добре або на погане. Чи свідомі ми наслідків, які йдуть за нашими діями?

Внутрішній спокій чи неспокій може бути критерієм того, наскільки наша діяльність згідна з Божою волею, а наскільки не згідна.

Молитва з застосуванням уяви

Окрім розуму і пам’яті ми маємо ще іншу пізнавальну здатність. Це наша уява. Її використовують в наукових відкриттях, при створенні шедеврів мистецтва, які дають можливість заглянути в розум і серце їх автора. Можемо використовувати уяву для пізнання Бога, Церкви і самих себе.

Коли роздумуємо над своїми рішеннями, над їх моральною вартістю, то намагаємось уявити наслідки, які можуть при цьому статися, і це знеохочує нас чинити щось сумнівне і неясне, або виразно погане. Якщо хочемо чинити Божу волю, але не знаємо, чого Бог хоче від нас, то намагаємось уявити різні варіанти і можливості своїх дій і поведінки. Ми вміщуємо себе в якусь уявну ситуацію і таким чином можемо пізнавати себе глибше.

З уявою тісно пов’язана фантазія. Уявляємо місце, яке не існує, ситуацію і події, яких ніколи не було, і реальність яких малоймовірна. Наші думки і бажання часом виглядають як віртуальний світ, повне фантазування, яке ніколи не зможе реалізуватись.

Наша уява і фантазія – це частина нашої особи, наших усталених звичок. Дуже важливо, щоб ми могли свою уяву поєднати з молитвою, і впустити у фантазію Святого Духа, який нас поведе до пізнання духовних правд.

Роздумуючи над Біблією, над реальними і придуманими подіями, які вона описує, стараймось бути не тільки глядачами цих подій, пасивно спостерігаючи те, що там відбувається, але включити в молитву свою фантазію і стати учасниками тих подій.