3 Усе існує
в Бозі
Роздумуй над тим, що Бог
безперервно підтримує існування світу. Ми маємо схильності
зосереджувати увагу на початковому творчому акті Бога –
„Великому Вибухові” або на еволюції. Але Бог продовжує творення
світу.
Якщо ми вже дорослі і зрілі люди,
то і тепер Бог безперервно, кожної миті, створює нас з нічого.
Його любов палає на дні наших сердець і є нашим
початком.
Бог не створив мене як якусь
абстрактну людину, а створив мене таким, як я є, з усім тим, що
мені подобається, і з тим, що мені не подобається, і постійно
формує мене як особу.
Бог створює з любові, що означає,
що Він прагне ділитися з нами своєю любов’ю, дарити любов і
приймати її. Я є створінням розумним і вільним, і можу любити
так, як любить Бог.
Бог, даючи мені життя, дав мені
мої здібності і прикмети характеру, вмістив у моє серце якусь
мету – конкретне вираження Божої надії стосовно мене і для
мене. Я повинен відкрити й усвідомити цю мету та почати жити
нею.
Якщо роблю поступ в особовому
розвитку, то стаю об’явленням Божої сили і слави. Божою славою
є людина, яка реалізує повноту свого людського буття. Якщо я
знаю, хто такий Бог і хто такий я сам, то вранці буду
прославляти Бога і дякувати Йому вечором, а моєю метою буде
сповнювати Божу волю.
Кожне створіння створене з якоюсь
ціллю, має свою власну мету. Я живу серед створінь щоб осягнути
свою мету, використовуючи одних і нехтуючи іншими – в
залежності від мого світогляду, виховання, способу мислення,
бачення себе в цьому світі і своєї мети.
Творець дав нам свободу. Можемо
жити згідно з засадами добра, справедливості, або ні. Наші
рішення і життєві вибори належать до нас. Але кожне наше
рішення і дія, яка йде за ним, щось змінює в цьому світі – на
добре або на погане. Чи свідомі ми наслідків, які йдуть за
нашими діями?
Внутрішній спокій чи неспокій
може бути критерієм того, наскільки наша діяльність згідна з
Божою волею, а наскільки не згідна.
Молитва з
застосуванням уяви
Окрім розуму і пам’яті ми маємо
ще іншу пізнавальну здатність. Це наша уява. Її використовують
в наукових відкриттях, при створенні шедеврів мистецтва, які
дають можливість заглянути в розум і серце їх автора. Можемо
використовувати уяву для пізнання Бога, Церкви і самих
себе.
Коли роздумуємо над своїми
рішеннями, над їх моральною вартістю, то намагаємось уявити
наслідки, які можуть при цьому статися, і це знеохочує нас
чинити щось сумнівне і неясне, або виразно погане. Якщо хочемо
чинити Божу волю, але не знаємо, чого Бог хоче від нас, то
намагаємось уявити різні варіанти і можливості своїх дій і
поведінки. Ми вміщуємо себе в якусь уявну ситуацію і таким
чином можемо пізнавати себе глибше.
З уявою тісно пов’язана фантазія.
Уявляємо місце, яке не існує, ситуацію і події, яких ніколи не
було, і реальність яких малоймовірна. Наші думки і бажання
часом виглядають як віртуальний світ, повне фантазування, яке
ніколи не зможе реалізуватись.
Наша уява і фантазія – це частина
нашої особи, наших усталених звичок. Дуже важливо, щоб ми могли
свою уяву поєднати з молитвою, і впустити у фантазію Святого
Духа, який нас поведе до пізнання духовних правд.
Роздумуючи над Біблією, над
реальними і придуманими подіями, які вона описує, стараймось
бути не тільки глядачами цих подій, пасивно спостерігаючи те,
що там відбувається, але включити в молитву свою фантазію і
стати учасниками тих подій.

|