3. Відчуття тіла: спокій

Більше бути

І. Відчуття тіла: спокій

1. Повторити першу вправу.

2. Зверни увагу на голову. Необхідно усвідомити якусь погану емоцію і розслабити себе, поки вона не зникне.

3. П’ять органів чуття якимось чином мають своє джерело в голові. Заплющ очі – щоб підсилити звуки, які сприймаються вухами: ті, що далеко, і ті, що близько.

4. Попробуй розслабити шию і плечі.

5. Намагайся відчути одяг на плечах, грудях і животі. Відчуй биття серц.

6. Зосередься на відчуттях у правій руці, у лівій, потім у правій долоні, у лівій.

7. Зосередься на ногах, відчуй їх.

8. Відчуй також ступні.

9. Попробуй відчути внутрішню тишу тіла і відпочинь у ній.

Постарайся зовсім не рухатись. Якщо з’явиться якесь напруження, то не борися з ним, а тільки зосередься на ньому і май свідомість цього, аж поки воно не зникне само. Цю вправу можна виконувати також ходячи.

ІІ. Більше бути

1. Ми створені на образ Бога

Бт. 1, 27: „І Бог на Свій образ людину створив”. Людину повинна у внутрішній свободі доповнити недосконалий образ Бога, яким вона є.

2. Ісус зростав.

Лк. 2, 52: „А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей”.

3. Будьте досконалими

Мт. 5, 48: „Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!”.

4. Ісус Христос є видимим образом невидимого Бога

Ісус об’являє людині людину і відчиняє перед нею найбільше покликання (Радість і надія).

Ів. 14, 6: „Я дорога, і правда, і життя”.

Ів. 17, 3: „Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його”.

Ів. 10, 10: „Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали”

5. Радість св. Павла, який пережив те, що було його ідеалом

2Тм. 4, 6-8: „Бо я вже за жертву стаю, і час відходу мого вже настав. Я змагався добрим змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто прихід Його полюбив”.

6. Ісус виконує волю Отця

Євр. 10, 7: „Тоді Я сказав: Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою, Боже!”

Лк. 2, 49: „Хіба ви не знали, що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму Отцеві?”

Ів. 2, 4: „Не прийшла ще година Моя!”

Ів. 12, 23: „Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь”

Ів. 12, 27: „Та на те Я й прийшов на годину оцю...”

Ів. 4, 34: „Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити”

Мт. 26, 39: „Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а як Ти...”

7. Ісус повністю сповнив план Отця

Лк. 23, 46: „Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!”

Ів. 19, 30: „А коли Ісус оцту прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав Свого духа...”

Учитель учив своїх учнів, що кожний повинен зберігати свій ритм росту. Оповідав таку історію:

Хтось побачив метелика, що хотів вилізти зі свого кокону. Для того, хто це спостерігав, народження було болісним і повільним. Ця людина почала дмухати на метелика, щоб тепло допомогло йому швидше народитись.

Він прискорив цей процес, і метелик народився, але його маленькі крильця засохли.

Отож, якщо йдеться про зростання, то цей процес неможливо прискорити. Прискорення означає припинити ріст.