3. Відчуття тіла: спокій
Більше
бути
І. Відчуття тіла:
спокій
1. Повторити першу
вправу.
2. Зверни увагу на голову.
Необхідно усвідомити якусь погану емоцію і розслабити себе,
поки вона не зникне.
3. П’ять органів чуття якимось
чином мають своє джерело в голові. Заплющ очі – щоб підсилити
звуки, які сприймаються вухами: ті, що далеко, і ті, що
близько.
4. Попробуй розслабити шию і
плечі.
5. Намагайся відчути одяг на
плечах, грудях і животі. Відчуй биття серц.
6. Зосередься на відчуттях у
правій руці, у лівій, потім у правій долоні, у
лівій.
7. Зосередься на ногах, відчуй
їх.
8. Відчуй також
ступні.
9. Попробуй відчути внутрішню
тишу тіла і відпочинь у ній.
Постарайся зовсім не рухатись.
Якщо з’явиться якесь напруження, то не борися з ним, а тільки
зосередься на ньому і май свідомість цього, аж поки воно не
зникне само. Цю вправу можна виконувати також
ходячи.
ІІ. Більше бути
1. Ми створені на образ
Бога
Бт. 1, 27: „І Бог на Свій
образ людину створив”.
Людину повинна у внутрішній свободі доповнити недосконалий
образ Бога, яким вона є.
2. Ісус
зростав.
Лк. 2, 52: „А Ісус зростав
мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й
людей”.
3. Будьте
досконалими
Мт. 5, 48: „Отож, будьте
досконалі, як досконалий Отець ваш
Небесний!”.
4. Ісус Христос є видимим
образом невидимого Бога
Ісус об’являє людині людину і
відчиняє перед нею найбільше покликання (Радість і
надія).
Ів. 14, 6: „Я дорога, і
правда, і життя”.
Ів. 17, 3: „Життя ж вічне це
те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа,
що послав Ти Його”.
Ів. 10, 10: „Я прийшов, щоб ви
мали життя, і подостатком щоб мали”
5. Радість св. Павла, який
пережив те, що було його ідеалом
2Тм. 4, 6-8: „Бо я вже за
жертву стаю, і час відходу мого вже настав. Я змагався добрим
змагом, свій біг закінчив, віру зберіг. Наостанку мені
призначається вінок праведности, якого мені того дня дасть
Господь, Суддя праведний; і не тільки мені, але й усім, хто
прихід Його полюбив”.
6. Ісус виконує волю
Отця
Євр. 10, 7: „Тоді Я сказав:
Ось іду, в звої книжки про Мене написано, щоб волю чинити Твою,
Боже!”
Лк. 2, 49: „Хіба ви не знали,
що повинно Мені бути в тому, що належить Моєму
Отцеві?”
Ів. 2, 4: „Не прийшла ще
година Моя!”
Ів. 12, 23: „Надійшла година,
щоб Син Людський прославивсь”
Ів. 12, 27: „Та на те Я й
прийшов на годину оцю...”
Ів. 4, 34: „Пожива Моя чинити
волю Того, Хто послав Мене, і справу Його
довершити”
Мт. 26, 39: „Отче Мій, коли
можна, нехай обмине ця чаша Мене... Та проте, не як Я хочу, а
як Ти...”
7. Ісус повністю сповнив план
Отця
Лк. 23, 46: „Отче, у руки Твої
віддаю Свого духа!”
Ів. 19, 30: „А коли Ісус оцту
прийняв, то промовив: Звершилось!... І, голову схиливши, віддав
Свого духа...”
Учитель учив своїх учнів, що
кожний повинен зберігати свій ритм росту. Оповідав таку
історію:
Хтось побачив метелика, що
хотів вилізти зі свого кокону. Для того, хто це спостерігав,
народження було болісним і повільним. Ця людина почала дмухати
на метелика, щоб тепло допомогло йому швидше
народитись.
Він прискорив цей процес, і
метелик народився, але його маленькі крильця
засохли.
Отож, якщо йдеться про
зростання, то цей процес неможливо прискорити. Прискорення
означає припинити ріст.


|