1. Молитва зі Святим Письмом

Відкриваючи книжку усвідом, що стаєш перед Живим Словом, перед Богом, який стоїть за тим, що написане.

Прочитай повільно біблійний текст. Вербалізація шепотом або вголос допоможе зосередитись і відрізнити таке читання від читання газети чи книжки.

Відложи Біблію і запиши слова чи словосполучення, які запам’ятались і чимось привернули твою увагу.

Поміркуй уважно над словами чи реченнями. Що вони означають? Хто це сказав? В якій ситуація перебував автор? До кого він говорив? Про Бога можеш думати в третій особі – він.

Поміркуй над тим, що ці слова означають для тебе, для твого минулого, для твого світогляду, для твого життя і теперішньої ситуації.

Підсумуй усі свої думки і почуття, народжені при цих роздумах, і звернися до Бога в другій особі – Ти. Розкажи йому про свої думки і почуття, про свій духовний досвід молитви. Що ти хотів би попросити в Бога?

Подані для медитації тексти Святого Письма можуть бути довгими. Це не означає, що ти повинен проробити весь текст від початку до кінця. Святе Письмо – місце, де ми шукаємо Бога.

Медитація – це не вивчення тексту, а пошуки Бога, пошуки глибшого розуміння себе самого і своїх стосунків з Богом і світом.

Молитва і роздуми над своїм життям

Пізнання Бога повинно йти в парі з самопізнанням. Самопізнання починається з простих речей. В духовному щоденнику записую важливі дані свого життя. Записуючи кожний факт, свій розум спрямовую до Бога, мого Творця, і буду Йому дякувати за кожну подію мого життя. Буду пам’ятати, що Бог вибрав це місце і час мого народження, моїх батьків, народ, державу. Чи я задоволений з Божого вибору?

Записую загальні дати: народження, початок і закінчення школи, інших навчальних закладів, місця, де я працював, час тощо.

Записую свої прикмети, якості і риси характеру: з чого я задоволений, а з чого – ні. Чого я в житті добився сам, а що завдячую іншим людям.

Процес мого становлення, моєї особистості ще не закінчився. Я постійно в дорозі, в пошуках. Чи задоволений я зі свого життя, що воно є таким, а не іншим. Чи в собі та у своєму житті я бачу більше добра, чи зла? Чи спроможний я змиритися зі своїми поганими сторонами, зі своїми втратами і йти далі?

Лілії на полі

Мт. 6, 28-33: „28 І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть. 29 А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них. 30 І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні! 31 Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось? 32 Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно. 33 Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, а все це вам додасться”.

Лілія не вибирає поле свого перебування. Коли виростає із зерна, то знаходить себе на полі серед глини і землі. Аналогічно і я знаходжу себе на „полі” третього тисячоліття. Україна, рідне місто, село, вулиця, дім. Що я вибирав сам, а що відбулось без мого бажання і впливу, але по волі Бога?

Лілія не може контролювати те, що знаходиться довкола неї. Виростаючи, вона повинна боротись з бур’янами за своє існування, інші рослини можуть закривати сонце. Наскільки я контролюю те, що мене оточує? Я живу в конкретних політичних, економічних і соціальних структурах, створених без мене. Мушу працювати, заробляти на життя. Наскільки я вільний у своїх рішеннях і життєвих виборах? Яка частина цього світу є моїм творінням, а яка Божим?

Лілія не має жодного впливу на погоду, на дощ чи посуху. Мусить це все зносити. Так само і я не маю впливу на несправедливість, війни і бідність, що існує у світі. Не маю жодного впливу на наркоманію, насилля тощо.

Лілія повністю залежна від навколишнього середовища, яке її формує. Так само і я сформований епохою і культурою, в якій народився і живу. Але я не повністю залежний від довкілля, як лілея. Я маю розум, серце, волю. Маю здатність рухатись, змінювати своє довкілля, маю також якийсь вплив на зовнішній світ.

Але якщо Ісус говорить, що звичайна квітка, повністю залежна від природи, спроможна повністю розвинутися і вирости, та бути красивішою ніж Соломон, наймудріша, найбагатша і наймогутніша людина своєї епохи, то і я, наділений розумом і волею, можу реалізувати своє людське покликання у будь-яких зовнішніх умовах. Бог мене любить і допомагає мені. Але мій гріх є перешкодою Божій дії. Я мушу побачити свій гріх, усвідомити його.