6
Розгляньмо другу
спокусу Ісуса Христа в світлі психології. Альфред Адлер
«приємність» Фрейда замінив іншою детермінантою життя:
«домінація, успіх». Він твердив, що кожна людина
народжується з комплексом неповноцінності, який прагне
компенсувати. Домінація, успіх – це жадання
влади.
Лк. 9, 52-55: „52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли
вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю
Йому приготовити. 53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у
напрямі Єрусалиму. 54 Як побачили ж те учні Яків й Іван,
то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь
зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив. 55 А
Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не
знаєте, якого ви духа”.
Учні Ісуса
піддалися спокусі влади. Ця спокуса породжує різноманітні
конфлікти в усіх площинах людського життя. Батьки-діти,
чоловік-дружина, начальник-підвладний тощо. Будь-яка
спроба змінити щось криком, насиллям означає, що людина
піддається цій спокусі, і не може цього усвідомити,
оскільки її наміри і цілі можуть бути дуже
добрими.
У цій медитації
будемо намагатися зрозуміти своє життя під оглядом другої
спокуси і основної засади життя за
Адлером.
Слово, чому ти не
твердая криця,
Що серед бою так
гостро іскриться?
Чом ти не гострий,
безжалісний меч,
Той, що здійма
вражі голови з плеч?
Ти, моя щира,
гартована мова,
Я тебе видобуть з
піхви готова,
Тільки ж ти кров з
мого серця проллєш,
Вражого ж серця
клинком не проб’єш...
Вигострю, виточу
зброю іскристу,
Скільки достане
снаги мені й хисту,
Потім її почеплю
при стіні
Іншим на втіху, на смуток
мені.
Слово, моя ти
єдиная зброя,
Ми не повинні
загинуть обоє!
Може, в руках
невідомих братів
Станеш ти кращим
мечем на катів.
Брязне клинок об
залізо кайданів,
Піде луна по
твердинях тиранів,
Стрінеться з
брязкотом інших мечей,
З гуком нових, не
тюремних речей.
Месники дужі
приймуть мою зброю,
Кинуться з нею
одважно до бою...
Зброє моя, послужи
воякам
Краще, ніж служиш
ти хворим рукам!
Леся
Українка

|