6  

Розгляньмо другу спокусу Ісуса Христа в світлі психології. Альфред Адлер «приємність» Фрейда замінив іншою детермінантою життя: «домінація, успіх». Він твердив, що кожна людина народжується з комплексом неповноцінності, який прагне компенсувати. Домінація, успіх – це жадання влади. 

Лк. 9, 52-55: „52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити. 53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму. 54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив. 55 А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: Ви не знаєте, якого ви духа”. 

Учні Ісуса піддалися спокусі влади. Ця спокуса породжує різноманітні конфлікти в усіх площинах людського життя. Батьки-діти, чоловік-дружина, начальник-підвладний тощо. Будь-яка спроба змінити щось криком, насиллям означає, що людина піддається цій спокусі, і не може цього усвідомити, оскільки її наміри і цілі можуть бути дуже добрими. 

У цій медитації будемо намагатися зрозуміти своє життя під оглядом другої спокуси і основної засади життя за Адлером. 

Слово, чому ти не твердая криця, 

Що серед бою так гостро іскриться? 

Чом ти не гострий, безжалісний меч, 

Той, що здійма вражі голови з плеч? 

Ти, моя щира, гартована мова, 

Я тебе видобуть з піхви готова, 

Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, 

Вражого ж серця клинком не проб’єш... 

Вигострю, виточу зброю іскристу, 

Скільки достане снаги мені й хисту, 

Потім її почеплю при стіні 

Іншим на втіху, на смуток мені. 

Слово, моя ти єдиная зброя, 

Ми не повинні загинуть обоє! 

Може, в руках невідомих братів 

Станеш ти кращим мечем на катів. 

Брязне клинок об залізо кайданів, 

Піде луна по твердинях тиранів, 

Стрінеться з брязкотом інших мечей, 

З гуком нових, не тюремних речей. 

Месники дужі приймуть мою зброю, 

Кинуться з нею одважно до бою... 

Зброє моя, послужи воякам 

Краще, ніж служиш ти хворим рукам! 

Леся Українка