3
Щоб перейти на
духовний рівень, нам необхідно втратити земні
цінності – або буквально, тобто зовнішньо, або
відносно, тобто внутрішньо – мати це, але не бути
до цього глибоко прив’язаними.
У цій медитації
постарайтеся переглянути, переосмислити і
переоцінити своє життя з погляду зовнішньої
втрати земних цінностей, тобто всього того, що ви
в своєму житті вважаєте своїми поразками:
нереалізовані цілі, нещасливе кохання,
недостатнє матеріальне забезпечення,
проблеми та конфлікти повсякденного життя
тощо.
Згадайте
ФУНДАМЕНТ або ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ – першу практичну
медитацію про свинок, яких Ісус
топить.
Біблійний Іов – це образ людини, яка
втратила все, і саме втрата всього привела його
до Бога.
Іова 42, 50: „Тільки послухом уха я чув був про Тебе, а
тепер моє око ось бачить Тебе...”
У фільмі „Гра”
Майкл Дуглас повинен утратити все, навіть
покінчити життя самогубством – щоб внутрішньо
глибоко змінитися і почати нове
життя.
У цих випадках
втрата відбувалась без їхньої згоди і бажання
внаслідок зовнішніх обставин, на які вони не мали
жодного впливу.
А що таке
внутрішня добровільна втрата? Це ігнатіанські
реколекції.
Людина створена для того, щоб Господа
Бога прославляти, поклонятися Йому і служити,
і таким чином спасти свою душу. Інші ж речі на
землі створені для людини і для того, щоб
допомагати їй у досягненні мети, для якої вона
створена. З цього випливає, що людина повинна
використовувати їх настільки, наскільки вони
їй допомагають у досягненні мети, і
відмовлятися від них, якщо вони перешкоджають у
досягненні тієї ж мети. І тому ми повинні стати
людьми безпристрасними (безсторонніми, на
властивій віддалі, відокремленими,
нейтральними, неупередженими,
врівноваженими, байдужими – в позитивному
розумінні цього слова) до всього створеного
(всього, що не є Богом) – у всьому, що належить до
свободи нашого вибору, – що дозволено і що не
заборонено, щоб не бажати здоров’я більше, ніж
хвороби, багатства більше, ніж убогості,
почестей більше, ніж погорди, довгого життя
більше, ніж короткого, і так в усіх інших справах,
прагнучи і вибираючи лише те, що нам краще
(більше) допомагає у досягненні мети, для якої ми
створені (ДВ 23).
Св. Ігнатій
ставить Бога на першому місці, а все інше повинно бути
підпорядковане головній меті. І засобом для цього служать
духовні вправи.
Під назвою „духовні вправи”
мається на увазі будь-який спосіб виконання
іспиту совісті, медитації (роздумування,
розмірковування, розважання, Богомислення),
контемпляції (споглядання, молитви серця),
молитви вголос (усна) і подумки (умової чи
внутрішньої молитви) та інші духовні діяння, про
які мова йтиме далі. Бо як прогулянка, ходьба і
біг є вправами тілесними, так різні способи
підготування і формування душі до спроможності
звільнитися від усякого невпорядкованого
потягу, є духовними вправами. А коли
звільниться – щоб шукала Божу волю і
віднаходила такий порядок свого життя, щоб він
служив для її спасіння (ДВ 1).
Щоб звільнитися
від невпорядкованого потягу ми повинні спочатку цей потяг
у собі відкрити, побачити та усвідомити, що цей потяг
справді невпорядкований, тобто поганий. Отож ми повинні
пізнати себе глибше і переоцінити свої внутрішні потяги і
прагнення. Може виявитись, що те, що ми вважали добрим,
насправді є поганим, і навпаки – те, що вважали поганим,
насправді є добрим.
Сон літньої ночі
колись мені снився,
Коротка та літняя
нічка була,
І сон був
короткий, – він хутко змінився
І зник, як на сході зоря
розсвіла.
Чудовая мрія,
розкішна та ясна,
Кохано в ту ніч
обгорнула мене,
Приснилась мені
люба доля прекрасна,
Приснилось
невидане щастя дивне.
Була я щаслива,
безмірно щаслива;
Приснилось мені...
та чого не списать!
Де в світі є мова
така чарівлива,
Щоб справжнєє
щастя могла розказать?
Та сон був
короткий. Ранесенько-рано
Вже зникла рожевая
мрія моя, –
Туди полинýла, де
грала кохано
Злотисто-рожева
світóва зоря.
Поглянула я, що
вже нічка зникала, –
І душу мою
обгорнула печаль;
І тихо-тихесенько
я промовляла:
«Сон літньої ночі!
Мені тебе жаль!..»
Я щастя не маю і в
мріях не бачу,
Бо іншої мрії у
серці ношу;
Коли я часами
журюся і плачу, –
Я щастя у долі
тоді не прошу.
Для інших і доля,
і щастя хай буде,
Собі я бажаю не
сну, а життя, –
Хто зо сну
прокинувсь, хай щастя забуде,
Йому вже до щастя
нема вороття!
Леся
Українка.

|