ЧЕТВЕРТИЙ
ДЕНЬ
Уяви собі, що ти прийшов додому
після зустрічі зі своїм товаришем. Ви дуже довго розмовляли, і
то на різноманітні справи. Говорили про політику, економіку,
про друзів, знайомих, а також про особисті справи.
Згадуючи цю розмову, ти згадуєш
не тільки слова, але також і почуття, які виникали разом із
цими словами. В залежності від тем, які ви зачіпали в розмові,
ці почуття змінювались. Якщо ви розмовляли щиро, то під час
розмови могла виникати ціла гамма почуттів – від найбільш
радісних, приємних до дуже болючих, прикрих і поганих. Особливо
тоді, коли ми говоримо про дуже делікатні, інтимні справи, які
торкаються глибоких покладів нашого єства і психіки, і про які
ми рідко говоримо, тримаємо їх у собі.
Це саме і з молитвою. Якщо твоя
медитація була щирою розмовою з Богом і ти молився усім своїм
єством, усією гаммою своїх почуттів, усім своїм минулим – як
радісним, так і болючим.
У духовному щоденнику запиши ці
почуття. Дуже часто після медитації ми їх можемо швидко забути
– як сон, який пам’ятаємо відразу після пробудження, але якщо
не зосереджуємось на своїх споминах, то швидко його
забуваємо.
Намагайся тепер глибше задуматися
над почуттями, що виникали під час молитви. У повторній
медитації старайся звернути увагу саме на болючі спомини. Через
них проявляються твої незагоєні рани, які маєш можливість
побачити, відчути, усвідомити і віддати їх Богові.

|