ТРЕТІЙ ДЕНЬ 

Для сучасної людини розпорошення, розсіяння, нездатність сконцентрувати увагу і зосередитись на молитві становить велику проблему. Християнська духовність цим питанням приділяє мало уваги. В минулі часи, коли світ не був ще опанований аудіовізуальною технікою, люди могли зосереджуватись спонтанно, без якихось технік зосередження. Сьогодні ця здатність уже втрачена, і ми мусимо користуватися методиками і техніками зосередження, розслаблення тощо.

Прийми вигідну поставу тіла і кілька хвилин присвяти своєму тілу. Намагайся відчути напруження м’язів, нервове напруження, відчуття, що йдуть від різних органів тіла. Якщо не можеш позбутися тих напружень, то спробуй їх за акцептувати, прийняти як щось нормальне, що не буде перешкоджати твоїй молитві. Те саме і з диханням. Сповільнення дихання автоматично приводить до кращого зосередження. Намагайся сповільнити дихання, але настільки, щоб вже не звертати на нього увагу, щоб воно відбувалося мимоволі – без розумового та вольового зосередження на ньому. Тепер зверни увагу на різноманітні довколишні звуки, що переривають тишу і постійно тебе відволікають від молитви. Намагайся усвідомити їхню присутність як щось нормальне, як частину навколишнього світу, вони не атакують тебе і не вибивають з молитви. Те саме і з предметами, що разять твій зір, і з запахами. Призвичаюйся до них як до чогось нормального, що не є перешкодою для молитви. Коли ми намагаємось зосередитись на чомусь одному, то стараємось відключити свою свідомість і органи чуттів від усього іншого. Але на це відключення ми витрачаємо колосальну енергію, відбираючи її від молитви. Намагайся не витрачати силу і енергію на відокремлення від зовнішнього світу, а вчися сприймати подразники, що йдуть із зовнішнього світу як щось, що не проникає в тебе глибоко і не відволікає від молитви.