ДРУГИЙ ДЕНЬ

„Немає в Церкві ідеалу досконалості, який не повинний був виказати і довести свою правдивість; доведення полягає в способі, яким цей ідеал приєднується до видимого містичного тіла Ісуса Христа, тобто до видимої Церкви. І тому кожний ідеал досконалості являє собою певну історичну велич традиції, бо Церква по своїй натурі є традицією від Апостолів через руки Отців. Кожна аскеза і кожна містика, яка на протязі історії хотіла в чисто духовній писі відмовитися від цієї покірної залежності від предків, або, безтурботно перескакуючи віки, хотіла бачити свій ідеал в первісній Церкві, яку, зрештою, розуміла по своєму, а увесь дальший історичний розвиток вважала відхиленням і забрудненням, потрапляла в суб’єктивізм і безплідність” (Hugo Rahner SJ, Geneza i duch pobożności ignacjańskiej,Kraków 1991).

І тому в своєму житті не замикайтеся на якусь одну духовність, а користайте з усіх. Сьогодні я вам розповім про бенедиктинський метод молитви. Ця молитва складається з трьох Частин: lectio (Читання), meditatio (медитація) і oratio (молитва).

„Починай від внутрішнього заспокоєння. Стань перед маєстатом Бога. Відмов якусь молитву. Візьми Біблію або якусь релігійну книжку, але не нову, а вже знану, прочитану, з якої ти вже користала і яка тобі вже допомогла. Починай повільно читати, пережовуючи кожне слово, кожне речення, повторюючи прочитане. Старайся розумом працювати якнайменше, збуджуй вразливість серця. При повільному читанні зауважиш, що якесь слово чи речення збуджує твої почуття, емоції, торкає серце. Але мусиш бути чуйна і відрізняти збудження розуму від збудження серця. Мусить бути саме збудження серця, без розумової цікавості. Це речення повторюй багато разів різними способами: голосно, тихо, рецитуючи ритмічно з диханням і без дихання, збуджуючи в тілі вібрації або без них. Знайди такий спосіб повторювання цих слів, який тобі найбільше подобається, найбільше до тебе промовляє. Це буде технікою твоєї мантри, твоєї молитви. Уяви собі, що ці слова ти споживаєш, смакуєш як цукерки. Цукерки смакується не розумом, а язиком, органами відчуття, тілом. Смакуй так релігійні тексти, наповнюйся тишею, ласкою. Вони стають твоїм духовним хлібом, твоєю правдивою їжею. А коли наситишся ними, починай з ними ототожнюватися, вони стають твоїм співом, поривом твоєї душі, входять в твою волю, збуджують прагнення. Тут починається спонтанна молитва до Бога. Ти переповнюєшся різними почуттями: радістю, болем, з очей течуть сльози. Не думай як молишся і що просиш. Серце само буде молитися. Одного разу то буде молитва прославлювання, іншим разом - благодарення, ще іншим разом - благальна чи подячна. Ти приєднуєшся до ангельського хору і славиш Бога усім своїм єством. Під час Служби Божої відмовляй так “Господи помилуй”. А не будеш нудитися.

Ігнатіанський метод молитви вимагає великого напруження пам’яті, розуму, ти повинна інтенсивно працювати, згадувати своє життя, порівнювати його з Біблією, з усім своїм життєвим досвідом, і тоді помалу застосовувати волю, переходити до контемпляції. Отож, ігнатіанський метод вимагає доброго фізичного і психічного стану. Натомість бенедиктинський метод добрий в стані фізичного і психічного виснаження, коли нічого не можеш робити. Коли перед сном не маєш сили помолитися, то вже, лежачи в ліжку, можеш відмовляти якесь речення з псалму, Ісусову молитву чи просто “Господи помилуй”. Я часто відмовляю два слова: “Ісус - Марія”, або просто “Ісус”, в ритм з диханням. А навіть якщо заснеш, не відчувши якоїсь радості чи кoристі з молитви, а молячись тільки поверхнево, то користь і так буде. Тоді молитва стає ігнатіанськими додатковими вказівками перед сном, і слова молитви, з якими ти засинаєш, входять у твою підсвідомість, випихають з неї різні глупоти, воюють з тілесними спокусами і злагіднюють неспокійний сон. Ти впускаєш Бога в свою підсвідомість, в свої сни, і коли спиш, то у тобі відбувається духовна боротьба, яку ти не усвідомлюєш. Пробуй рано згадати свій сон, запиши його, роздумуй над ним, порівнюй його з минулим днем, тижнем, місяцем. Шукай щось спільне. І помалу навчишся розуміти значення снів у своєму психічному і духовному житті. І будеш вчитися практичної психології, психології своєї душі, свого життя. І не будеш ганятися за книжками з психології. А якщо колись почнеш читати Фрейда чи Юнга, то будеш вже мати міцну практичну базу і зумієш теоретичну психологію поєднати зі своїм психічним і духовним життям.