22  

Отут ми повертаємось до рівня свідомості, до рівня свідомо спрямованих зусиль розуму: намагаємось усе систематизувати, спровадити до якоїсь структури, ввести в рамки логічних міркувань, зглибити інтелектуально. 

Праця свідомості, підсвідомості та надсвідомості – це динаміка маятника, коливання між протилежними полюсами. Як працює маятник? Де він бере енергію для свого руху? 

Маятник повинен отримати перший поштовх ззовні, який підведе кульку до одного полюса. Енергія поштовху стає енергією цього полюса. Під дією сили тяжіння кулька падає вниз по траєкторії кола, прискорюючись. Динамічна енергія полюса перетворюється в кінетичну енергію кульки. У самій нижній точці, посередині між полюсами швидкість кульки найбільша. Кулька рухається до протилежного полюса, втрачаючи швидкість, але набирає динамічної енергії протилежного полюса. 

Зро­бі­мо ана­ло­гію ма­ят­ни­ка зі сві­до­мі­стю, під­сві­до­мі­стю та над­сві­до­мі­стю. Ду­хов­не жит­тя – це рух. Зу­пи­ни­ти рух – зни­щи­ти ду­ха. Під­сві­до­мість і над­сві­до­мість – це два по­лю­си, між яки­ми про­ті­кає жит­тя. Але ми ба­чи­мо жит­тя ли­ше у ви­ди­мій йо­го час­ти­ні, в най­біль­шо­му ру­сі – сві­до­мо­сті. Жи­ти ли­ше сві­до­мі­стю – зу­пи­ни­ти ду­ха. Лю­ди­на по­чи­нає ду­хов­но роз­ви­ва­тись, ко­ли по­чи­нає ус­ві­дом­лю­ва­ти це і роз­гой­ду­ва­ти свій ма­ят­ник, збіль­шую­чи йо­го час­то­ту. Та­ким чи­ном два по­лю­си (як дві роз’єднані час­ти­ни люд­сь­ко­го єс­т­ва) бу­дуть на­бли­жу­ва­тись до се­бе. Іде­ал – пов­не з’єднання цих по­лю­сів, ко­ли лю­ди­на ста­не не­по­діль­ною од­ні­стю в дум­ках, по­чут­тях, праг­нен­нях і вчин­ках, по­вер­не­ть­ся до сво­го внут­ріш­ньо­го осе­ред­дя, до се­бе са­мої, де від­най­де за­губ­ле­не дже­ре­ло сво­го іс­ну­ван­ня. 

В цій медитації постараймося усвідомити – наскільки наша самість розбита. 

Ще листя сухе так недавно ясніло... 

«Як злото стемніло!..» 

Мов око сліпе, мріє озеро млисте... 

«Змінилося срібло пречисте...» 

Щось давнє так смутно в душі забриніло... 

«Як злото стемніло!..» 

На серце лягло щось страшне, урочисте... 

«Змінилося срібло пречисте...» 

Леся Українка