(12)
[328] ПРАВИЛА,
ЩО СЛУЖАТЬ ТІЙ ЖЕ МЕТІ
-
КРАЩОМУ
РОЗПІЗНАВАННЮ ДУХІВ;
БІЛЬШ ПРИДАТНІ
ДЛЯ ДРУГОГО ТИЖНЯ (13)
(12) Цей
традиційний для багатьох видань заголовок додано до
Ігнатієвого тексту для того, щоби полегшити посилання. Огляд
"Правил, більше придатних для Другого тижня", що базується
на Toner,
Commentary,
cc. VI-VII, подано
нижче:
ІІ. Злий дух
під час духовної втіхи (правила 1-8);
А. Обман, що
починається під час самої духовної втіхи (правила
1-7);
1.
Характеристика добрих і злих духів (правило
1);
2. Втіха без
попередньої причини (правило 2);
3. Втіха
внаслідок попередньої причини (правило
3);
4. Обман у
втісі із попередньою причиною (правило
4);
5. Виявлення
такого диявольського обману (правила
5-6);
6. Навчання
за допомогою роздумів над досвідченням (правило
6);
7. Запевнення
і пояснення (правило 7);
Б. Обман під
час переживання наслідків духовної втіхи (правило
8).
(13)
Тобто для ситуацій, які можуть виникати переважно під
час Другого тижня, особливо для почуттів, викликаних
злим духом, що застосовує свої підступи під час
здійснення вибору. Цей збірник правил особливо придатний
для "шляхів" просвітлення та поєднання і стосується
передусім диявольських обманів під час мандрівки до
мети, яка полягає у примноженні Божої слави. Див. пр.
142 до п. 313; також Coathalem, cc.
247-248.
[329] 1 Правило
перше. Богові і
Його ангелам властиво, впливаючи на душу, дарувати
справжню радість і духовну відраду, усуваючи у такий
спосіб будь-який сум чи тривогу, породжені
ворогом.
2 Для ворога
натомість характерно боротися з цією радістю та духовною
втіхою, використовуючи облудні міркування, тонкощі і
незмінну підступність.
[330] 1 Правило друге. Тільки Господь Бог може дати душі втіху без
попередньої причини, бо лишень Творець має право входити
в душу, виходити з неї та викликати в ній порухи,
спонукаючи людину цілковито віддатися любові до Його
Божої Величі.
2 Говоримо: "без попередньої причини",
тобто без жодного попереднього відчуття чи пізнання
певного предмета, завдяки якому могла б з'явитися така
втіха за посередництвом власної дії нашого розуму чи волі
(14).
(14) Втіха
без попередньої причини - це проникнення Бога в душу без
будь-якого попереднього використання властивих їй
розумових, вольових чи чуттєвих якостей. Можливо, так
відбулося покликання св. Матея чи св. Павла (п. 175);
така втіх схожа на те, що св. Тереза називала "молитвою
злуки" (Interior
Castle, Mansion V,
chs. 1-2), або на
"суттєвий дотик" св. Йоана від Хреста
(Coathalem, cc.
271-272; див. також
256-257). Оскільки вона походить від Бога, то в ній,
вочевидь, не може бути помилок. Одначе, якщо реколектант
(або його керівник) хоче переконатися, що певне
досвідчення є справжньою втіхою, не викликаною
поередньою причиною, слід провести проникливе і ретельне
розпізнавання; проте навіть і таке розпізнавання може
виявитися безрезультатним. Ігнатієві зауваги надто
короткі, аби дати змогу точно зрозуміти, що саме він мав
на увазі під цією фразою або відповісти на численні
запитання, які вона викликає. І в давні часи, і сьогодні
з'являлося
чимало різних тлумачень, проте й досі жодне з них не
завоювало загального визнання. Тонер у своїх
"Коментарях" (сс. 291-313) аналізує погляди Карла
Ранера, Гарві Ігена, Ерве Коаталема і Деніела Джила;
на переконання автора, залишається значна непевність
щодо природи втіхи без попередньої причини, а також
стосовно того, як часто вона настає і як впливає на
розпізнавання чи то духів, чи Божої волі. Гарві Іген,
спираючись на думку Карла Ранера, розглядає зазначене
питання під іншим кутом і цитує інших авторів на
підтримку своїх поглядів. Див. Harvey Egan, The Spiritual Exercises and the Ignatian
Mystical Horizon (St. Louis, 1976), cc.
31-65.
[331] 1 Правило третє. За допомогою попередньої
причини(15) розрадити нашу душу може як добрий ангел, так і
злий, маючи при цьому протилежні цілі:
2 добрий ангел діє задля поступу душі, себто для
того, щоби вона зростала і просувалася від доброго до ще
кращого;
3 злий же ангел діє з протилежною метою, тобто
для того, щоб схилити душу до своїх проклятих намірів та
лукавства.
(15) Тобто провадячи нас до актів сприйняття,
обдумування, емоційного обмірковування тощо. Ці акти є
попередниками втіхи і засобом, за допомогою якого
стимулюється досвідчення. Таке стимулювання може бути
наслідком розважань, споглядань чи роздумів; його може
викликати книга, проповідь, картина
тощо.
[332] 1 Правило четверте. Злому ангелу, який з'являється під виглядом
ангела світла, притаманно спочатку йти в тому ж напрямку,
що й побожна душа, аби врешті-решт спонукати її рухатися
у своєму, тобто протилежному,
напрямку;
2 так, спершу він
навіює думки добрі та святі, привабливі для такої
праведної душі, а потім намагається поступово сягнути
своєї мети, втягуючи людину у свої приховані підступи та
злі наміри.
[333] 1 Правило
п'яте. Слід
прискіпливо стежити за перебігом своїх думок, і якщо
початок, середина та кінець у них цілковито добрі і
спрямовані виключно на добро, то це ознака доброго
ангела.
2 Та якщо перебіг
думок, навіяних духом, провадить в кінці до чогось злого,
або відволікає нас, або є не таким добрим, як той, що
його душа мала намір здійснити
попередньо,
3 або якщо
послаблює, непокоїть чи зворохоблює душу, позбавляючи її
миру, тиші і супокою, які були їй властиві
раніше,
4 то все це
виразно свідчить про те, що такі думки походять від злого
духа, ворога нашого поступу і вічного
спасіння.
[334] 1 Правило
шосте. Коли
відчуємо та впізнаємо ворога людського роду за зміїним
його хвостом і за злою метою, до якої
провадить,
2 то тоді душі,
яку він у такий спосіб спокушав, корисно переглянути
увесь перебіг добрих думок, ним навіяних, тобто і
початок,
3 і як крок за
кроком злий дух намагався змусити її відійти від тієї
розкоші та духовної радості, що в них вона перебувала, і
як кінець-кінцем привів її до свого злого
наміру.
4 Цей досвід, сприйнятий і засвоєний,
допоможе нам надалі уникати таких-ото характерних для
ворога пасток.
[335] 1 Правило сьоме. У тих, хто прямує від доброго до ще кращого,
добрий ангел торкається душі лагідно, легко і м'яко, наче
ото крапля води, яка всмоктується у
губку;
2 злий ангел
натомість торкається душі грубо, з шумом і неспокоєм, як
крапля, що падає на
камінь.
3 У тих же, хто йде від поганого до
гіршого, ці духи торкаються душі у протилежний
спосіб.
4 Причиною цього є ставлення до них
душі - або негативне, або
позитивне.
5 Якщо ставлення негативне, то вони
входять із шумом та гамором і їх легко
помітити;
6 якщо ж ставлення позитивне, то вони
входять потиху, буцім ото до власної оселі через
відчинені двері.
[336] 1 Правило восьме. Коли втіха з'являється без попередньої
причини, то хоч у ній і немає обману, оскільки, як уже
зазначалося вище [330], вона походить від Господа
Бога,
2 проте людина
духовна, якій Бог дарує таку втіху, має дуже ретельно й
уважно розважати над цим досвідченням і відрізняти час,
коли переживаємо саму
втіху,
3 від часу, коли
душа ще зберігає тепло і насичена плодами втіхи, яка вже
відійшла.
4 Бо часто саме в
цей другий період ми діємо із своїх власних, звичних для
нас міркувань, або ж унаслідок висновків, що випливають
із наших понять та суджень, або під впливом доброго чи
злого духа,
5 часто приймаючи
рішення та утверджуючись у переконаннях, які не походять
безпосередньо від Бога.
6 Відтак їх потрібно старанно обміркувати перед
тим, як повністю з ними погодитися чи виконати
(16).
(16) У кінці цієї добірки правил слід
звернути увагу на одне вельми важливе питання. У
"Вправах" предаставлено дві різні форми
розпізнавання; це, по-перше, розпізнавання Божої волі
і, по-друге, розпізнавання духів, яке є засобом для
розпізнавання Божої волі. Принципи, що
застосовуються в обидвох цих формах, корисні як у
межах реколекцій, так і поза ними. Про першу
процедуру, розпізнавання Божої волі, йдеться головно
у вказівках, що стосуються здійснення вибору (пп.
135, 169-189); про другу - в основному у правилах
розпізнавання духів (пп. 313-336). Обидві ці
процедури до певної міри збігаються, оскільки
пропозиції, подані в одній, можна, зазвичай,
застосовувати, використовуючи другу; проте головні
цілі кожної з них залишаються різними. Розпізнаючи
Божу волю, запитуємо: "Що саме, враховуючи
особливості нашої особи та обставини, в яких
знаходимося, краще сприятиме примноженню Божої слави
(служінню Богові; зростанню мого надприродного життя,
а відтак і хвалі Бога у вічності)?" Заглибившись у
такі роздуми, отримуватимемо, либонь, думки та
спонуки від доброго духа і підступні спокуси від
злого. Саме тут і з'являється потреба перейти до
розпізнавання духів або й звернутися по пораду. Тонер
у своїх "Коментарях" згадує про цю відмінність (сс.
12-15) і неабияк допомагає оволодіти мистецтвом
розпізнавання духів. Також важливі поради щодо
опанування ще важливішим мистецтвом розпізнавання
Божої волі можна знайти в його пізніше виданій праці
під назвою Discerning God's Will: Ignatius of
Loyola's Teaching on Christian Decision
Making (St. Louis,
1991).
|