Дуже важлива вказівка 

Ігнатіянське правило 13 дуже важливе для духовного життя. Неможливо перебільшити значення цього правила і його велику силу у визволенні побожних осіб з довготривалого знеохочення і сумнівів. Досвід багаторазово і вимовно показує необхідність розуміння побожними людьми рису ворога, яку Ігнатій тут подає, і як на неї відповідати. Їм потрібно усвідомлювати, що ворог навантажить їх своїм «лукавством та злістю» й, водночас, навіюватиме їм зберігати це в таємниці. Ця вказівка стосовно ділення з іншою особою свого досвіду глибоко торкає чуттєві точки людського серця, отож її слід сприйняти властиво. Отож, ми розглянемо ознаки цієї характерної дії ворога, осіб, з якими нам слід розмовляти, і специфічний зміст того, про що слід розмовляти. 

Які ознаки такої дії ворога? Часом побожні люди відчувають духовне замішання, сумніви чи знеохочення – як Аліса, Джейн, Стів, Анджела й інші, про яких ми говорили в наших роздумах. Вони можуть, як Джейн і Стів, роздумувати про духовні зміни, породжені знеохоченням і сумнівами. У таких ситуаціях вони відчуватимуть наступні спонуки: 

«Ти не можеш говорити про свої внутрішні проблеми. Можеш говорити про будь-що інше, але не про це. Ти повинний про це не говорити. Якщо почнеш говорити, то особа, якій це говориш, ніколи тебе не зрозуміє. Особа буде шокована, почувши, що ти можеш бути таким слабким чи відчувати таке в своєму серці, і перестане тебе поважати, і більше не захоче тебе знати. Ця особа критикуватиме тебе чи сміятиметься над тобою, і підтвердить твої страхи про твою духовну невідповідність. Це буде боліти… Найкраще про це нічого не говорити й самому давати собі раду зі своїми проблемами». 

Такі особи вважають, що не мають часу на розмови з іншими або не хочуть «забирати чийсь час» на проблему, яка «не дуже велика». Вони можуть думати, що їм ніколи не вдасться навести контакти з іншими… Зрозуміло, що можуть бути об’єктивні труднощі зустрітися з конкретною людиною в конкретний час. Але якщо ці два фактори постають разом – духовний неспокій серця і опір розмовляти з відповідною духовною особою, – тоді слід задатися питанням, чи в цьому немає навіювань ворога. Ігнатій говорить, що ворог хоче, щоб особа «приймала і зберігала в таємниці» його намовляння. 

Хто ця відповідна духовна особа, з якою слід говорити про такі духовні проблеми? І чи є також особи, з якими їм не слід говорити? Це ключові питання, на які Ігнатій детально відповідає у правилі 13. Його текст скупий, але щільно спакований; підступи ворога слід виявити « перед досвідченим сповідником чи іншою духовною особою, обізнаною з його лукавством та злістю». Ігнатій описує, з кількома модифікаціями, дві відповідні духовні особи – одну конкретніше, другу загальніше [1]. 

Перша особа – « досвідчений сповідник», якого людина, яка має проблеми, знає особисто. Ігнатій говорить буквально про « свого доброго сповідника – one’s good confessor» [2], що вказує на те, що особа, яка має духовні проблеми, вже раніше мала з ним контакти і знає його як «доброго» сповідника. Ігнатій відразу додає: «чи іншою духовною особою», що вказує на те, що сповідник є також духовною особою. Ігнатій виразно вказує, що слово «духовний» у цьому контексті не означає просто людину молитви і служіння: така особа може мати або не мати потрібних знань і досвіду, щоби мудро допомагати людині, яка має проблеми. Сповідник є духовним, якщо добре знає тактику ворога: « обізнаний з лукавством та злістю ворога». 

З першого опису особи, з якою слід говорити про духовні проблеми, випливає цікава картина: сповідник, досвідчений сповідник, знаний особі й з яким уже до того були стосунки як із сповідником, бо він заслуговує на довіру, і духовний сповідник, обізнаний з підступами ворога. Зрозуміло, що під час духовних проблем розмови з такою особою мають важливе значення. 

Якщо перший опис відповідної духовної особи, з якою слід розмовляти, більш конкретний, то другий – більш загальний. Перший поєднаний із сферою Таїнств, другий включає всіх духовних осіб, обізнаних з тактикою ворога: « іншою духовною особою, обізнаною з його лукавством та злістю». Тут Ігнатій говорить тільки про одну суттєву рису: ця особа знає тактику ворога і тому компетентна, щоб вислухати й надати духовну допомогу тим, які піддані нападам ворога. Сюди входять кваліфіковані духовні керівники, реколекційні керівники, клир з духовним досвідом, чернецтво й миряни, духовні друзі й подібні особи. Основна риса: достатнє знання підступів ворога. Для таких людей підступи ворога будуть «явними» – як Ігнатій говорить в останньому реченні правила 13. 

Також слід відмітити осіб, відсутніх у ігнатіянському описі відповідних духовних осіб, з якими слід розмовляти про духовні проблеми. Всі особи, які не достатньо знають «лукавство та злість» ворога, не відповідають цій ролі [3]. Вони можуть бути добрими, щирими й побожними людьми. Але якщо вони не володіють відповідними знаннями про підступи ворога, то, маючи добрі наміри, не допоможуть або створять додаткові проблеми особі, підданій нападам ворога. Якщо Джейн і Стів під час духовного спустошення розмовлятимуть про свою боротьбу з доброю людиною, але не кваліфікованою в духовних справах, а не з відповідним духовним керівником, то малоймовірно, що отримають таку саму допомогу, їхні проблеми залишаться. Оскільки вони обоє розмовляли з компетентними особами, то звільнилися від своїх проблем [4]. 

Врешті – зміст того, про що слід розмовляти з духовно відповідною особою людині, яка переживає духовні проблеми? У правилі 13 Ігнатій говорить про це кілька разів, змінюючи терміни. Особа в такій ситуації має виявити « хитрощі та намовляння» ворога, його « лукавство та злість» і « проявлені хитрощі». Джейн повинна розповісти керівникові реколекцій про знеохочуючі думки, що глибоке молитовне життя не для неї і що її прагнення Бог – це тільки ілюзія; Стів повинен розказати керівникові про свої сумніви щодо майбутнього рукоположення. Кількома словами, всі побожні люди у випадку духовних проблем, коли вони піддані «хитрощам та намовлянням» ворога, повинні розповідати про ці хитрощі та намовляння відповідній духовній особі [5]. 

У правилі 13, як і в інших правилах, Ігнатій говорить про розпізнавання духів і про те, що безпосередньо й прямо стосується нашого життя вірою й виконання Божої волі. Його навчання дуже ясне: якщо побожні особи духовно обтяжені «хитрощами й намовляннями» ворога, то повинні розмовляти про це з відповідною духовною особою, обізнаною в цих справах, і у такий спосіб звільняться від цих хитрощів та намовлянь. 

Духовний керівник повинен розпізнати, чи ці внутрішні проблеми не-духовні (психологічні), і тому поза сферою дії тринадцятого правила Ігнатія. Зрозуміло, що розмови з іншою людиною про не-духовні обтяження можуть бути допомогою у звільненні від не-духовних (психологічних) проблем. Рішення стосовно емоційної готовності розповідати про свої психологічні обтяження часом може містити складні афективні питання. Такі рішення не належать до царини розпізнавання духів, тому найкраще залишити їх фахівцям у їхній царині. Психологічні розлади і їх лікування через спілкування з іншою особою – це дуже важлива річ; але це не тема правила 13.