Застосування метафори
Ігнатій вже на початку правила стверджує: ворог « слабкий, коли зустрічається з силою, і сильний, коли зустрічається зі слабкістю». Якщо застосуємо метафору Флемінга, то вийде наступне: якщо особи, відповідальні за дітей, тверді з розпещеними дітьми, то розпещені діти «припиняють поводитися погано». Якщо ж, навпаки, ці особи слабкі й поблажливі, то розпещені діти «немилосердно намагаються отримати те, що хочуть». Ключем до того, як ці стосунки будуть розгортатися, є відповідь відповідальних осіб на погану поведінку розпещених дітей: тверда відповідь припиняє погану поведінку, а слабка відповідь її підсилює. Спершу Ігнатій застосовує метафору для того, щоб показати, щоб буде, коли побожна особа твердо відповість на спокуси ворога: « Так і ворог, як правило, слабне, втрачає відвагу і відступає зі своїми спокусами, коли той, хто займається духовними вправами, рішуче протистоїть його спокусам, чинячи прямо протилежне». Якщо побожні особи рішучі в конфронтації зі спокусами ворога, чинячи прямо протилежне до навіювань спокус («Чому не відкласти молитву на пізніше?» «Ні, я молитимуся так, як було заплановано»), тоді, як говорить Ігнатій, ворог слабне, втрачає відвагу, відступає й перестає їх спокушати. Швидка й рішуча відповідь позбавляє спокусу її сили. Потім Ігнатій використовує метафору, щоб показати, що буде, якщо побожні особи проявлятимуть слабкість до спокус ворога: « Якщо ж, навпаки, зіткнувшись віч-на-віч зі спокусами, починаємо боятися і занепадати духом, то не знайдеться на землі жорстокішого звіра, ніж ворог роду людського, коли з незмірною підступністю заходиться здійснювати свої прокляті наміри». Якщо побожні особи слабкі в конфронтації зі спокусами ворога й починають боятися й втрачати дух («Чому не відкласти молитву на пізніше?» «Так, це слід… Тепер від молитви немає користі… Пізніше піде краще…»), тоді, як говорить Ігнатій, ворог стає сильним і спокуси зростають, набуваючи сили й стаючи ефективними. Слабка й нерішуча відповідь дає спокусам силу над тими, кого спокушають.
| ||