12. Від початку стояти твердо 

(правило 12) 

І тепер він це відчув, саме у цю мить… що його внутрішнє життя 

було, і завжди було, балансуванням, і що найменше 

зусилля могло би переважити шальку в один чи другий бік. І він зробив 

це зусилля, кличучи Бога, присутність якого він відчував 

у своїй душі попереднього дня, і Бог відразу відповів. 

Лев Толстой 

Новий етап у правилах 

До сих пір у правилах Ігнатій говорив про духовну втіху і духовне спустошення, аби визволити нас із пут духовного спустошення. В останніх трьох правилах його мова змінюється, Ігнатій не говорить безпосередньо про духовну втіху і духовне спустошення. Він продовжує озвучувати підступи ворога з незмінним наміром визволити нас із духовних пасток, які там є. У правилі 12 Ігнатій говорить про спокуси ворога; у правилі 13 – про підступи; у правилі 14 – про атаки ворога. 

Ігнатій, розглядаючи духовне спустошення, завжди звертається до спокус у правилі 4 (« занепокоєння з приводу різних тривог та спокус ») і правилі 7 (« як ми чинитимемо опір різним спонукам та спокусам ворога»). Різниця між ними така, що духовне спустошення завжди містить у собі болісну афективність (смуток, занепокоєння, безнадію, тривогу й подібні почуття), але спокуси не завжди. Спокуса по своїй природі – це тільки оманливе навіювання ворога. Вона може прийти без ефективності («Чому не перенести молитву на пізніше?») чи супроводжуватися привабливим відчуттям. 

Водночас не можна перебільшувати ці відмінності. Як показують правила 4 і 7, афективні «порухи» духовного спустошення – це плідні зерна спокус, які дуже близькі під час духовного спустошення. Як духовне спустошення, так і спокуси – це дія ворога, і їхня мета однакова: шкодити нам духовно і перешкоджати « в служінні Господу Богу чинит и поступ від доброго до ще кращого». І хоча в останніх трьох правилах увага зміщується на щось інше, але ми, по-суті, залишаємося на тій самій духовній арені. 

Загальний огляд правил 12, 13 і 14 показує зміну літературного стилю по відношенню до попередніх правил. Кожне з цих трьох правил розпочинається з метафори для ілюстрації оманливих дій ворога. У правилі 12 Ігнатій вживає проблематичну метафору боротьби жінки з чоловіком; у правилі 13 – метафору спокусника; у правилі 14 – метафору кмітливого воєначальника. Ці три метафори ілюструють відповідно суттєву слабкість ворога, якщо ми відповідаємо рішуче, значення зберігання таємниці, щоб приховати підступ, і виразне відчуття ворогом нашого найслабшого місця під час атак. 

Пояснивши дію ворога, Ігнатій говорить, якою повинна бути наша відповідь на кожний вид нападу ворога [1] . Наша відповідь, як говорить Ігнатій, у великій мірі визначатиме наступні спокуси, підступи, напади: вони збільшуватимуться або зменшуватимуться. Багатий духовний досвід показує, що ці правила дуже корисні для вірних. Будучи чуйними до цих трьох специфічних способів ворожих підступів, ми скоріше їх розпізнаватимемо й ефективно на них відповідатимемо в щоденному житті.