Підтримування духовної рівноваги: досвід  

Ми часто згадували Джейн і її реколекції. Ми говорили про її перші дні духовної втіхи і про останній день духовного спустошення. Тепер, коли Ігнатій подає духовні порухи разом, корисно розглянути цілість її реколекцій. Цілісне бачення її восьмиденного досвіду допоможе нам зрозуміти всю картину в конкретній ситуації і як мудрість правила 11 може допомогти Джейн і всім побожним особам, які переживають чергування духовної втіхи і духовного спустошення. Це також допоможе нам знову показати, як особі слід думати і питання, які вона повинна брати до уваги. Це досвід реколекцій, але його духовну динаміку можна застосовувати до кожної ситуації побожної особи на шляху віри. 

Реколекції розпочинаються заміткою про довірливе сподівання:  

«День 1: Джейн розпочинає реколекції в мирі й спокійному очікуванні зустрічі з Христом. Вона роздумує над Іс. 55 і приваблена першим віршем: «Ой, всі ви спрагнені, йдіть до води» і дванадцятим віршем: «Так! Ви вийдете веселі, вас приведуть у мирі». Вона впевнена, що Господь укріпить і відновить її в її служінні [1] . 

Здається, що Джейн розпочинає реколекції з м’яким порухом втіхи. Як вправу у розпізнаванні ми можемо задатися питанням: це духовна чи не-духовна втіха? «Спокійне очікування зустрічі з Христом», приваблення текстом Святого Письма і впевненість, що Господь укріпить і відновить її – усе це вказує на духовну втіху. Реколекції продовжуються: 

«День 2: роздумуючи над текстом Писань: «Прийдіть до мене… і я облегшу вас» (Мт. 11, 28), Джейн досвідчує внутрішнє очищення і відновлення, так ніби її занурили у фонтан вогню й води. Вона відчуває подив і радість. Почуття блаженства не покидає її упродовж дня і вона переживає близькість Ісуса, читаючи інший текст Писання і слухаючи, що Господь їй говорить». 

Ми ще раз стоїмо на святій землі. Духовна втіха Джейн дуже інтенсивна, завдяки їй вона досвідчує «внутрішнє очищення і відновлення». Під час духовної втіхи Бог уділяє їй свої дари; опис другого дня говорить нам, що Джейн справді приймає, повністю насичується благодаттю духовної втіхи й вона плідно в ній діє. Джейн діє саме так, як покликана діяти особа розпізнавання, коли Бог діє в ній під час духовної втіхи. 

Але ніщо не вказує на те, що Джейн, після дуже радісної молитви і після того, як «почуття блаженства не покидає її упродовж дня», пам’ятає про роздуми, які Ігнатій рекомендує у правилах 10 і 11 тим, які перебувають у стані духовної втіхи: « Той, хто відчуває втіху, має думати про те, як діятиме, коли знову переживатиме спустошення, і накопичувати нові сили на цей час» (правило 10), і « Відчуваючи втіху, потрібно якомога більше впокорюватися та принижуватися, розмірковуючи про те, як мало ми варті під час спустошення, позбавлені ласки або втіхи» (правило 11). Ми вже не раз говорили, коментуючи пораду Ігнатія думати у такий спосіб під час духовної втіхи: таке думання не виникне спонтанно. Джейн та інші особи, які шукають Бога, стають здатними до такого думання через роздуми над такими ситуаціями як ця і над відповідними зусиллями, аби щораз краще застосовувати правила Ігнатія до таких ситуаціях у повсякденному житті. 

До цього моменту реколекції Джейн наповнені благодаттю, вона духовно зростає через досвід духовної втіхи. Але її усвідомлення не виходить поза досвід дня; вона не роздумує над тим, що було перед тим і що буде потім. 

Настає третій день: 

«День 3: Вона пробуджується вранці з надією на такий самий досвід Господа. Вона молиться над заданим текстом із Книги Пісня Пісень і переживає солодку радість на думку, що Господь її любить. Вони вирішує продовжити годину молитви ще на тридцять хвилин, щоб глибше зануритися в Христа. Про це вона не говорить духовному керівникові. Цього дня вона молиться сім годин. Зростає її екзальтованість. Цієї ночі вона не може заснути». 

Вранці третього дня Джейн переживає «солодку радість на думку, що Господь її любить». Зрозуміло, що духовна втіха попереднього дня продовжується. Минають години дня, «її екзальтованість зростає». Ми можемо слушно запитати: чи «екзальтованість», яку вона відчуває, – це також духовна втіха? Ми не маємо ясної вказівки, що так. Навпаки, починаємо відчувати в неї надмірну емоційність і напруження. 

Цього дня, як Джейн збільшує молитву до семи годин, проявляється її ігнорування правила 11: « Відчуваючи втіху, потрібно якомога більше впокорюватися та принижуватися, розмірковуючи про те, як мало ми варті під час спустошення, позбавлені благодаті або втіхи». Далека від того, щоб впокорюватися, принижуватися й розмірковувати про те, як мало вона варта без благодаті духовної втіхи, Джейн, з добрими намірами, але без відповідної рефлексії, чинить протилежне. Цього дня вона витрачає більше сил, ніж у попередні дні реколекцій. Ми відчуваємо, що вона ввійшла у ритм молитви, який не здатна втримати. Мудрість поради Ігнатія: «потрібно якомога більше» впокорюватися під час духовної втіхи тут очевидна. 

На четвертий день щось змінюється:  

«День 4: Вранці Джейн пробуджується з важким болем в голові, виснажена й напружена. Вона не може молитися. Радість зникла. Вона втомлена, сумна і примхлива. Ввечері розповідає керівникові про свої дії упродовж дня й їхні наслідки. Керівник радить скоротити час молитви й більше відпочивати». 

Уся втіха – духовна і не-духовна – тепер зникла. Джейн «втомлена, сумна і примхлива» – це видимі знаки спустошення. Це духовне чи не-духовне спустошення? Ми не маємо ясних вказівок, що ці втома, сум і понурість мають прямий і безпосередній стосунок до життя віри Джейн, й правдоподібніше, що Джейн переживає тепер не-духовне спустошення. Очевидно, що, подолавши небажання, вона розумно говорить про це з керівником, який радить розсудливо врівноважити денний ритм реколекцій [2]. 

П’ятий день реколекцій важкий: 

«День 5: Вона слухає пораду, скорочує молитву, але не відчуває ентузіазму, похмура». 

Джейн слухає пораду керівника й корегує розбалансованість попередніх днів. Але не-духовне спустошення не зникає відразу, день понурий і важкий. 

Ми підходимо до важкого шостого дня, про який уже згадували: 

«День 6: Під час ранкової молитви велике занепокоєння. Вона починає сумніватися, чи Бог був присутнім у перші дні реколекцій. Вона думає, що це був витвір її надактивної уяви. Хто вона така, щоб їй дали відчуття солодкості Господа? Її знеохочує думка, що глибоке духовне життя – не для неї. Її прагнення Бога – ілюзія. Решта дня – неспокій, замішання, знеохочення». 

Не-духовне спустошення Джейн стало трампліном для інтенсивного духовного спустошення, яке бажає заволодіти минулим і майбутнім. Читаючи свідчення, ми помітили дві речі: перше, спонтанне знеохочення Джейн під час духовного спустошення і, друге, ігнорування правил Ігнатія (від 5 до 9 і другу частину правила 11) про спротив духовному спустошенню. 

Тепер, коли Джейн переживає духовне спустошення, баланс, який Ігнатій пропонує у другій частині правила 11, стає дуже важливим. Цього дня, коли темрява духовного спустошення огорнула її, Джейн нагально потребує застосувати вказівку Ігнатія: « переживаючи спустошення, слід думати про те, що тієї благодаті, яку маємо, достатньо, щоби протистояти всім ворогам, звернувшись по допомогу до свого Творця і Господа». Хоча такі роздуми не прийдуть спонтанно і хоча вона повинна так роздумувати перед лицем духовного спустошення, яке хоче її знеохотити, але якщо Джейн згадає правило 11 і намагатиметься так роздумувати, то зупинить гнітючу силу духовного спустошення. Спустошення відійде тоді, коли Бог захоче (« пам’ятати, що невдовзі втіха до нього повернеться», правило 8), але Джейн тоді матиме довірливе серце, яке захищає нас від почуття безнадії під час духовного спустошення і втримує духовну рівновагу. 

Настає сьомий день: 

«День 7: Керівник заохочує її довіритися попередньому досвіду й надіятися на Господа, який навіть спустошення використає для добра. Вона молиться словами: «Хай не тривожиться серце ваше!» (Йо. 14, 1). Вона спокійно молиться, відпочиває, прогулюється в парку». 

Серце Джейн осягає новий спокій. В описі досвіду немає ясних натяків на те, переживала вона духовну втіху чи духовне спустошення. Здається, що духовне спустошення зростає, коли Джейн розмовляє з керівником, виконує його розумні поради й приймає здоровий ритм дня. 

Останній день реколекцій: 

«День 8: Останнього дня реколекцій вона повертається до тексту: «Йдіть до води… Ви вийдете веселі» (Іс. 55. 1, 12). Спокій огортає її розум і душу. Вона знає, що Бог її любить. Вона також знає на найглибшому рівні, що досвід другого дня був справжнім. Вона краще усвідомлює свою слабкість, особливо недисципліновану уяву і швидкі зміни емоцій. Вона молиться про світло й силу, аби це подолати й збалансувати себе емоційно. Вона закінчує реколекції з тихою вдячністю. Вона з надією дивиться на своє майбутнє служіння – розумніша й спокійніша жінка. 

Духовна втіха повернулася. Духовне спустошення, яке Бог допустив під час реколекцій Джейн, було для неї часом навчання: вона «краще усвідомила» і тепер «розумніша» (дев’яте правило, друга причина). Вона роздумує про майбутнє і «молиться про світло й силу», аби зростати у специфічній царині свого життя. Ми відчуваємо, що Джейн тепер має смиренне серце й менше покладатиметься на свої людські й духовні сили. Якщо Джейн застосовуватиме правило 11 так, як вона завершує свої реколекції, то тепер, під час нової духовної втіхи, буде час «намагатися» осягнути смиренну рівновагу ще більше, «наскільки можливо». У такий спосіб вона розвиватиме духовну рівновагу, описану Ігнатієм у правилі 11; вона духовно дозріватиме. 

Те, що ми бачили в контексті реколекцій, – чергування духовної втіхи й духовного спустошення, смиренне і довірливе серце, потрібне для тривання в обох станах – так само можна накладати на духовні зміни в щоденному житті. Якщо Аліса намагатиметься підтримувати смиренне серце під час щасливого й духовно радісного року на попередній парафії і так само зберігати довірливе серце під час року духовного спустошення на новій парафії, то духовна рівновага підсилить усю її подорож. Якщо всі побожні люди в життєвих ситуаціях, до яких їх покликав Бог, намагаються підтримувати цю рівновагу смиренного серця під час духовної втіхи і довірливого серця під час духовного спустошення, то відчуватимуть себе щораз безпечніше й ближче до Бога. У цих правилах Ігнатій завжди спрямовує нас до такої свободи.