«Накопичувати нові сили на цей час» 

«Накопичувати нові сили на цей час»: це духовний відповідник мудрості Йосипа Єгипетського згідно з описом Книги Буття 41. Йосип дивиться в майбутнє й під час семи врожайних років накопичує запаси, які тепер не потрібні, але будуть потрібні у наступні сім років посухи. Так само Ігнатій говорить нам, що під час духовної втіхи, коли немає духовної нужди, ми повинні накопичувати «нові сили» для «часу» духовного спустошення, який прийде після духовної втіхи.

Твердження Ігнатія коротке, він не розвиває тут способів накопичення нових сил. Тонер говорить, що контекст десятого правила пояснює – чому? В попередніх п’яти правилах Ігнатій подав серію вказівок: як під час спустошення опиратися духовному спустошенню; тепер його порада про «накопичення нових сил», щоби чинити опір спустошенню, коли ми перебуваємо в духовній втісі, як говорить Тонер, «безсумнівно, включає практичні вказівки, подані у правилах 5-9, щоб ми їх згадали і вводили в практику, і тоді нічого не втратимо, коли прийде спустошення»  [1] .

Тонер сам пропонує деякі способи «накопичення нових сил» під час духовної втіхи проти майбутнього духовного спустошення. Ми висвітлимо способи, які він пропонує, дещо розширюючи їх і додаючи до них інші  [2] . Цей список способів тільки орієнтовний і не має наміру бути вичерпним.

Благальна молитва про допомогу в майбутньому духовному спустошенні

У шостому правилі Ігнатій заохочує нас до благальної молитви під час духовного спустошення, просячи в Бога потрібної допомоги для долання спустошення. Ми можемо так само молитися ще до спустошення, коли перебуваємо в стані духовної втіхи; огорнуті теплом і світлом Божої присутності, ми просимо допомогу, потрібну тоді, коли духовне спустошення повернеться. Ця молитва може бути дуже індивідуальною. Ми можемо розуміти способи, у які духовне спустошення найефективніше на нас діє: окремі тактики, «які ворог зазвичай використовує», щоби до них приготуватися. Ми можемо просити силу чинити опір цим конкретним тактикам.

Медитація про правди, які підтримають під час духовного спустошення

Це також порада, яку Ігнатій дає в шостому правилі: в темряві духовного спустошення медитувати над правдами віри, які зміцнять в нас віру в вірну Божу любов. Це саме можна робити і під час духовної втіхи, перед духовним спустошенням, «накопичувати нові сили на цей час». Таку медитацію легше виконувати під час духовної втіхи, коли ми не тільки віримо в любов, але сильно її відчуваємо.

Під час духовного спустошення Аліса медитує над псалмом 23, і слова «Господь – мій пастир: Нічого мені не бракуватиме» піднімають її серце й освітлюють духовну темряву. Пам’ятаючи про десяте правило Ігнатія, вона також може медитувати над цими словами під час духовної втіхи, перед спустошенням. Правдоподібно, що вона відкриє, що ці слова сильніше її підтримуватимуть, коли прийде спустошення; її темрява буде слабшою і коротшою. У такий спосіб вона «накопичить нові сили» для майбутнього спустошення.

Цінність духовного спустошення для зросту

Коли відчуваємо в своїх серцях велику Божу любов, то можемо думати про те, що Ігнатій сказав про цінність духовного спустошення для духовного зросту, якщо тільки будемо чинити спустошенню опір. У стані втіхи ми можемо роздумувати про те, що Бог допускає таке спустошення задля любові, що без нього ми би залишалися духовними дітьми, що через випробування спустошення ми набуваємо знань, євангельського смирення і духовної зрілості в цілому. Ці правди легше даються і приймаються в світлі й теплі духовної втіхи, ніж під час духовного спустошення. Духовна втіха – це час ясності, коли « нас забезпечує проводом і порадами добрий дух». Якщо під час втіхи ми думаємо про плідність духовного спустошення, якщо йому ревно опиратися, то це переконання краще підтримає нас під час наступного спустошення.

Роздуми про минулий зріст через духовне спустошення

Духовне спустошення, через його природу, важко переносити. Під час такого спустошення, тому що ми близько від нього і воно нас б’є, нам важко прийняти, що Бог дає нам через цей досвід можливість зросту. Божий дар через духовне спустошення часто легше побачити пізніше; його легше прийняти, якщо ми знову відчуваємо Божу любов під час наступної духовної втіхи. Тоді нам легше зрозуміти те, що було незрозумілим під час самого духовного спустошення: як завдяки ньому ми приймали потрібні духовні рішення, розмовляли з компетентною людиною, щось змінювали в молитві, служінні й подібних діях, які сприяли духовному зросту. Ми також можемо усвідомити, з сердечною вдячністю, що благословення нових духовних кроків ще з нами.

Під час духовної втіхи ми можемо роздумувати над періодами, роками, коли Бог давав нам нагоду зростати через випробування духовного спустошення. Якщо так робимо, то, коли духовне спустошення повертається, то твердо долаємо це випробування; ми впевненіші в тому, що хоча тепер, у темряві, не можемо бачити Бога так, як у минулому, але через це духовно зростаємо. Досвід учить нас, що роздуми про минулий прогрес через спустошення допомагають краще долати майбутнє духовне спустошення.

Рішення не робити змін під час духовного спустошення

Точкою віднесення є п’яте правило Ігнатія: « Під час спустошення ніколи не слід вдаватися до змін; натомість треба залишатися твердим і непохитним у рішеннях, прийнятих напередодні появи спустошення…» Ми вже бачили, яку велику шкоду можуть спричинити такі духовні зміни, вчинені під час духовного спустошення. Ми можемо передбачати, що під час майбутнього духовного спустошення ми знову піддаватимемося спокусам робити подібні зміни. Якщо під час духовної втіхи ми думатимемо про майбутнє духовне спустошення й налаштуємося не чинити тоді жодних змін, то легше їх уникнемо, коли прийде спустошення. Щоби на це налаштуватися, ми можемо думати про зміни, які робили в таких минулих ситуаціях і про їхні наслідки. Ясне усвідомлення цього допоможе нам уникнути повторення таких змін у майбутньому.

Огляд цього правила

Те, що зрозуміло, коли читаємо, часто дуже важко розпізнати серед турбот і обов’язків щоденного життя. Якщо ми в своєму духовному житті не звертатимемо постійно увагу на ці правила, то їх важко буде накладати на різні духовні ситуації нашого плинного дня. Якщо тоді, коли вони нам не дуже потрібні, під час духовної втіхи, ми над ними постійно роздумуємо, то тоді, коли вони нам будуть потрібні, під час духовного спустошення, ми легше їх згадаємо і зможемо ефективно застосовувати. Спосіб праці з цими правилами індивідуальний, як і індивідуальна особа, яка над ними роздумує: постійне читання правил Ігнатія, принагідний чи регулярний час роздумування над ними, розмови з іншими тощо  [3] . Якщо ми хочемо, щоб ці правила ефективно допомагали нам у щоденному житті, то буде корисно згадувати про них тоді, коли вони нам не дуже потрібні.

Плани для особливих ситуацій духовного спустошення

Особи, які шукають Бога, можуть знати, що в деяких ситуаціях вони можуть бути слабкими щодо духовного спустошення. Спільне життя з іншими людьми в праці, на парафії, в служінні, в молитовних практиках може спровокувати таке духовне спустошення. Вони можуть знати, що в конкретних місцях, в конкретних періодах року, в конкретних порах дня чи переживаючи якісь стресові ситуації вони легше піддаються духовному спустошенню. Знову на перше місце виходить важливе древнє духовне напуття: «Пізнай себе!» Якщо під час духовної втіхи і з теплим усвідомленням Божої любові вони розглядатимуть такі ситуації й обдумувати плани своїх дій, то справді «наберуться нових сил» для боротьби з таким духовним спустошенням, коли воно повернеться. Таке специфічне приготування може змінити стати звичайного духовного спустошення в можливість зростати, вливаючи нову надію в духовну подорож  [4] .