Мета цієї книжки
Отож, моя мета: представити, на основі пережитого досвіду, правила розпізнавання духів Ігнатія – аби полегшити їх постійне застосування в духовному житті. Беручи до уваги природу самих правил, я завжди тримав у голові їхнє практичне застосування. Ця книжка про те, як жити духовним життям [1]. В Духовних Вправах Ігнатій подає дві серії правил розпізнавання [2]. У цій книжці я розглядатиму першу серію, яка складається з чотирнадцяти правил. Я маю намір розглянути другу серію правил у іншій книжці. Сам Ігнатій говорить, що другу серію правил не можна розглядати одночасно з першою, бо від цього не буде користі людині, яка займається першою серією правил (ДВ 9). Як ми побачимо, освоюючи першу серію правил, людина дуже зростає. Зосереджуючись у цій книжці на першій серії правил, теми краще представляти й їх легше зрозуміти й застосувати на практиці [3]. Ігнатій написав ці правила для тих, які допомагають іншим виконувати Духовні Вправи – час молитви й пошуків волі Бога. Він вважає, що керівники знатимуть добре ці правила й пояснять їх реколектантам відповідно до їх духовних потреб (ДВ 8). Педагогіка Ігнатія хоче, щоб з допомогою керівників реколектанти поступово розвивали вміння прикладати ці правила до свого досвіду і щоб це вміння зберігали після реколекцій [4]. І тому ці правила розпізнавання стосуються не тільки реколекцій, але й подальшого духовного досвіду тих, які шукають Господа. Якщо реколектант їх засвоїть, то, з подальшою допомогою компетентного духовного керівника, вважатиме їх незамінними в розумінні й реагуванні на щоденні духовні порухи в серці. Ця книжка написана для тих, які хочуть краще зрозуміти правила розпізнавання Ігнатія і застосовувати їх у своєму духовному житті. Вона написана для реколекціоністів і реколектантів, для тих, хто дає, і для тих, хто отримує вчення Ігнатія про розпізнавання. Вона для тих, які хочуть жити цими правилами в контексті Духовних Вправ і в щоденному житті. Цю книжку можна використовувати як систематичне введення до чотирнадцяти правил або, згідно з потребами, звертатися до конкретних правил. Вибір прикладів покаже, що це вчення можна застосовувати до людей з різним покликанням і з різними видами діяльності. Ці самі приклади також показують, що ця книжка займається не абстрактними духовними явищами, а звичайним духовним досвідом кожного віруючого. Багато чудових книжок написано про правила розпізнавання. Але в них існують білі плями, якими частково пояснюється, чому правила розпізнавання малознані й рідко використовуються. Деякі книжки дуже грубі, ґрунтовні й багаті змістом, але доступні тільки для фахівців. Інші – менші, спрощені й доступні для багатьох читачів, але, через обмежений обсяг сторінок, не описують правила повністю. Мета цієї книжки: поєднати доступність із потрібною цілісністю. Кожному правилу присвячений окремий розділ, в якій воно добре розглядається. Вивчаючи кожне правило Ігнатія, ми не пробуємо забігати вперед і розглядати наступні теми й складності, згідно з педагогікою самого Ігнатія, і зрозуміло й суттєво розглядаємо кожне правило, не розтягуючи час і уникаючи важкого викладення [5]. Пояснення правил за допомогою прикладів полегшує читання, поміщає навчання в початковий духовний контекст і проясняє самі правила. У чотирнадцяти правилах, як буде видно пізніше, Ігнатій спочатку пояснює природу розпізнавання, і після того, як ми її зрозуміли, подає практичні вказівки, як жити розпізнаванням, яке ми знаємо теоретично. Читач побачить, що, починаючи з третього розділу, цю книжку можна застосовувати безпосередньо до особистого досвіду, і вона подаватиме практичні вказівки для духовних дій. Перші два розділи, згідно з педагогікою Ігнатія, подають основну інформацію для кращого розуміння того, що йтиме за ними. Основне послання чотирнадцяти правил розпізнавання Ігнатія: визволення із знеохочення та ілюзій духовного життя. Один із моїх найкращих досвідів праці з цими правилами: бути постійним свідком того, як вони пробуджують нову надію в тих, з якими ними ділишся. Віруючі люди, які часом піддаються духовному знеохоченню, згаданому вище, знайдуть в правилах Ігнатія вказівки, які допоможуть їм звільнитися від цього знеохочення. Слова Ісуса в синагозі в Назареті, як підсумок усієї Його спасительної місії, також виражають центральну тему цієї книжки: «Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю» (Лк. 4, 18). [1] Кілька авторів із різними підходами представили коментарі до цих правил. Я особливо завдячую трьом із них: Jules Toner, S.J., Daniel Gil, S.J., and Miguel Angel Fiorito, S.J. Їхні основні праці: JulesToner, A Commentaryon Saint Ignatius’ Rules for the Discernment of Spirits: A Guide to the Principles and Practice(St. Louis: Institute of Jesuit Sources, 1982); Я також цитуватиму працю Toner, Spirit of Light or Darkness? A Casebook for Studying Discernment of Spirits (St. Louis: Institute of Jesuit Sources, 1995); Daniel Gil, Discernimiento segun San Ignacio (Rome: Centrum Ignatianum Spiritualitatis, 1983); і Miguel Angel Fiorito, Discernimiento y Lucha Espiritual (Buenos Aires: Ediciones Diego de Torres, 1985). [2] Більше придатні для Першого Тижня (ДВ, 313-27) і більше придатні для Другого Тижня (ДВ, 328-36) Духовних Вправ. “Перший Тиждень” і “Другий Тиждень” тут означають не стільки визначений період виконання Духовних Вправ, скільки дві різні тактики спокушання: перша – через духовне спустошення (правила Першого Тижня), і друга – через духовну втіху (правила Другого Тижня). Див. Gil, Discernimiento,26-27, 51; Fiorito, Discernimiento y Lucha,35-37. [3] Fiorito (DiscernimientoyLucha, 7-11) подає наступні рації для того, щоби першу серію правил розглядати окремо від другої: ці правила – це загальне введення до інших правил розпізнавання; вони стосуються суто спустошення; вони займаються духовною боротьбою щоденного життя вірою. [4] “Ігнатій виразно хоче, щоб реколектанти піся закінчення Духовних Вправ у повсякденному житті застосовували те, чого навчилися під час реколекцій” (Fiorito, Discernimiento yLucha,10). Manuel Ruiz Jurado, S.J., in El Discernimiento Espiritual: Teologia. Historia. Practica (Madrid: Biblioteca de Autores Cristianos, 1994), 125, стверджує: “Насиченийдуховний досвідпідчасвиконанняВправслужитьякінтенсивнетренуваннятого, щослідпрактикувативжитті”. [5]
Jules Toner’s Commentary
– це чудова допомога для подальшого вивчення складності розпізнавання духів.
| ||