Імпліцитна норма  

Хоча у правилі 9, на відміну від чотирьох попередніх правил, Ігнатій виразно не подає вказівок до дії, а подає інформацію стосовно трьох основних причин допущення Богом духовного спустошення, але це правило, як вказує Фіоріто, імпліцитно пропонує важливу вказівку для спротиву спустошенню. Якщо Ігнатій так детально подає причини духовного спустошення, то тим самим виразно радить нам шукати конкретну причину духовного спустошення. У такий спосіб ми краще готуватимемося зробити ефективні кроки у доланні специфічного досвіду спустошення, яке переживаємо  [1] .

Як учні у Вечірнику, так само і ми, як довго зосереджуємося тільки на скорботі спустошення і не намагаємося шукати причини спустошення, то не можемо ефективно чинити опір. Але якщо ми добре обдумаємо ситуацію (правило 6) і знайдемо причину, то зможемо краще чинити опір з новою енергією і з новою мудрістю  [2] . І тому під час духовного спустошення важливо свідомо задаватися питаннями: « Чому я перебуваю в духовному спустошенні? Яка причина цього духовного спустошення?»  [3] 

Особи, які фізично нездужають, можуть мати неясне відчуття недуги, але не зможуть її ефективно лікувати, якщо не розуміють природи хвороби; і лише після точного діагнозу добре знають, як з нею боротися  [4] . Щось подібне відбувається стосовно духовної недуги духовного спустошення. У правилі 9 Ігнатій запрошує нас виконати точну діагностику спустошення, яке ми переживаємо: роздумувати до тих пір, поки не зрозуміємо причину. Якщо встановимо причину, то зможемо прийняти відповідні духовні кроки для подолання спустошення. У такий спосіб ми почнемо бачити духовне спустошення так, як Бог його бачить, як частину Його рятівного плану для наших душ.

Різниця між намаганням зрозуміти причину духовного спустошення і бездумним твердженням, що якщо ми переживаємо духовне спустошення, то це завжди через якусь нашу провину, очевидна. Побожна особа, яка переживає духовне спустошення, може спонтанно виснувати, що «якщо я досвідчую духовне спустошення, то це тому, що я у якийсь спосіб я втратив Господа». Ігнатій, як говорить правило 9, не приймає такого необдуманого твердження і вчить, що Бог має більше ніж одну причину для допущення духовного спустошення.

Правда, що через духовне спустошення Бог може хотіти попередити побожну особу, що вона щось занедбує в своєму духовному житті. Але якщо така особа перевірить свої духовні практики і не знайде жодного занедбання, то тоді може вважати, що Бог допустив духовне спустошення з іншим причин – другої і третьої, описаних Ігнатієм у правилі 9. Така особа може відчути велику радість у тому, що піддана духовному спустошенню не через свої вади, як учні Господа, але тому, що вона є вірним учнем, якого Бог покликав зростати через випробування духовним спустошенням (Євр. 12, 5-13). Тут ще раз, як через усі правила, полонені духовно звільняються.