«Існують три основні причини»  

Дев’яте правило звучить так:

« [322] Правило дев’яте. Існують три основні причини, що викликають у нас відчуття спустошення. 

По-перше, буваємо байдужими, лінивими чи недбалими у тому, що стосується духовних вправ; відтак духовна втіха залишає нас із нашої ж вини. 

По-друге, спустошення є випробуванням: чого ми варті і як далеко можемо просунутися у служінні Богові та Його прославі, позбавлені щедрих утіх і великих благодатей. 

По-третє, спустошення допомагає нам набути істинного пізнання і розуміння, а також внутрішнє усвідомлення того, що не можемо самі осягнути чи зберегти велику побожність, сильну любов, сльози або будь-яку іншу духовну втіху, бо все це – дар і благодать від Господа Бога; і щоб ми не вили собі гніздо в оселі іншого, вивищуючись розумом і відтак сягаючи гордості чи марнославства та приписуючи собі побожність чи інші наслідки духовної втіхи».

«Причина» – ключове слово в цьому тексті: « Існують три основні причини, що викликають у нас відчуття спустошення». «Причина» у цьому контексті означає мотив Бога в позбавленні нас духовної втіхи й дозволі ворогові нас пригнічувати. «Причина» тут означає не джерело (те, що спричинює), а скоріше остаточність (мету, ради якої було допущено спустошення). У дев’ятому правилі це Божа остаточність: з рятівною метою Бог допускає випробування духовного спустошення. Це правило дивиться на духовне спустошення з перспективи Бога і запрошує нас зрозуміти цей досвід зі спасительної перспективи.

Важливо відмітити, що духовне спустошення само по собі не сприяє духовному поступу; якщо з ним не боротися, то воно спричинить різні духовні шкоди. Досвід духовного спустошення стає плідним, якщо ми опираємося спустошенню. Витривало чинити опір духовного спустошенню, як написано в цих правилах, – це необхідна умова, щоб осягнути Божу мету в допущенні такого спустошення  [1]  . Якщо, до прикладу, Аліса під час боротьби в новій парафії і Джейн у стані спустошення під час реколекцій просто піддадуться духовному спустошенню, то наслідки будуть погані. І навпаки – якщо вони смиренно й хоробро чинитимуть опір, використовуючи пропоновані засоби, тоді Божа мета в допущенні спустошення осягнеться.

Ігнатій говорить про «три основні причини», задля яких Бог допускає духовне спустошення. Прикметник вказує, що перелік причин не повний і що Бог може мати інші спасительні мотиви, допускаючи досвід духовного спустошення  [2] . Модифікатор «основні» вказує, що три подані причини найважливіші з усіх інших, які Бог може допустити для духовного спустошення.

Перше, Бог допускає духовне спустошення, аби вилікувати наші помилки, отож це Божий дар для нашого навернення і духовного зросту. Друге, Бог допускає таке спустошення як випробування, аби нас чогось навчити. Третє, Бог допускає духовне спустошення, аби ми відчули, що духовна втіха – це безкорисливий дар, отож, щоби ми були духовно смиренними  [3] . Ми їх розглянемо.