6. Духовне спустошення: час на ініціативу (правило 6)
Боротися голосно дуже хоробро, Але галантна особо, я знаю, Хто зобов’язує в глибині, Кіннота горя. Емілі Дікінсон
Зміни, які потрібно робити
Шосте правило, після короткого повторення попереднього, додає нову відповідну вказівку: « [319] Правило шосте. Хоча під час спустошення ми не повинні змінювати свої рішення, та все ж вельми корисно проводити у собі внутрішні зміни, спрямовані проти такого спустошення, наприклад, більше уваги приділяючи молитві та розважанням, ретельніше проводячи іспит сумління і старанніше здійснюючи покуту». Якщо попереднє правило говорить нам, чого не можна змінювати під час духовного спустошення, то це правило вказує на зміни, які потрібно робити під час духовного спустошення. Це правило повторює норму, що під час духовного спустошення «не можна змінювати попередні рішення», прийняті до спустошення. Але тут Ігнатій вчить далі, що духовне спустошення – це не тільки час на вірність духовному минулому, але також, що це активний час на духовну ініціативу тепер. Духовне спустошення – це час, який «зобов’язує в глибині, кіннота горя». Норма попереднього правила, яка забороняє робити будь-які зміни в духовних рішеннях під час духовного спустошення, не означає, що ми повинні пасивно чекати закінчення спустошення; найкраще, що можемо робити, – це твердо і покірно протидіяти шкідливим змінам, які навіює спустошення. Є зміна, яку потрібно зробити під час духовного спустошення, зміна, яка буде духовно «дуже корисною». Ми не можемо змінювати свої рішення, але потрібно змінювати самих себе, змінювати себе інтенсивно, і змінювати себе саме проти самого спустошення: « Хоча під час спустошення ми не повинні змінювати свої рішення, та все ж вельми корисно проводити у собі внутрішні зміни, спрямовані проти такого спустошення». Цей пункт не можна швидко обминати. Часом побожні люди, піддані духовному спустошенню, коли Бог здається далеко, а на серці важко, в служінні Господові щиро вірять, що Бог вибрав їх нести цю біду й хоче, щоб вони її просто прийняли. На свідомому рівні їхнє розуміння таке: «Я прагну присвятити своє життя Господові й намагаюся сумлінно виконувати свої обов’язки. Упродовж днів (тижнів, місяців, років…) мені дуже важко, моя духовність сумна. Бог, здається, дуже далеко, і я не відчуваю тепло благодаті в своєму серці. Бог це допускає і, очевидно, хоче, щоб я ніс цю важку ношу з дня на день. І тому моє завдання – нести її так добре, як я можу». Якщо духовне спустошення переживати у такий смиренний спосіб, то воно вистоїть і навіть поглибиться. Полонений не звільниться… Існують ситуації страждання, навіть довготривалі, переживати які закликає нас Бог. Незважаючи на найкращі зусилля, ми можемо зіткнутися з важкою хворобою, з важкими обов’язками, важкими стосунками тощо, які неможливо суттєво змінити, бо були створені самими Богом. Ісус говорить нам, що це хрест, який завжди буде частиною учнівства (Лк. 9, 23) і який вестиме нас, як вів Ісуса, до воскресіння й нового духовного життя. Але тут Ігнатій не говорить про такі ситуації. У правилі 6 він звертається суто до духовного спустошення, і його навчання ясне: ми ніколи не повинні переносити таке спустошення пасивно, поки воно само якось не пройде [1] . Бог кличе нас, щоб під час духовного спустошення завжди робити активні кроки, чинити опір і відкидати саме спустошення. Саме це має на увазі Ігнатій, коли говорить, що потрібно « проводити у собі внутрішні зміни, спрямовані проти такого спустошення». Отож, повертаючись до описаних ситуацій, Аліса не повинна безпомічно переносити тягар духовного спустошення, очікуючи тижнями, що воно якось пройде; також Джейн не повинна пасивно терпіти духовне спустошення, яке затемнює її реколекції. Вони повинні, як пояснює шосте правило, інтенсивно змінювати себе проти спустошення, яке переживають. Такі дії, говорить Ігнатій, принесуть велику духовну користь. Тут знову звучить життєрадісна нота надії, характерна для всього навчання Ігнатія про розпізнавання. Це постава, яка звільняє полонених.
[1]
Тут
я
говорю,
як
уже
було
зазначено,
про
духовне
спустошення
у
розумінні
Ігнатія
в
цих
правилах:
важкі
духовні
переживання
початківців
на
духовній
дорозі
(
ДВ
9)
і
також
звичайна
частина
цієї
подорожі
упродовж
років
для
побожних
людей.
І
не
розглядаю
тут
«темну
ніч»,
описану
Йоаном
від
Хреста,
яка
стосується
влитої,
споглядальної
молитви
і
яку,
разом
із
Toner
,
Commentary
,
271-82,
я
вважаю
відмінною
від
духовного
спустошення.
Тонер
стверджує,
що
темна
ніч
–
це
«духовний
досвід
у
повнішому
значенні,
ніж
спустошення,
описане
Ігнатієм;
і
вона
ніколи
не
залежить
від
дії
злого
духа.
Це
наступний
крок
в
духовному
розвитку,
і
це
не
звичайний
досвід
духовного
спустошення,
описаний
у
правилах
Ігнатія
»
(271).
Див.
Green
,
Weeds
among
the
Wheat
,
126
n
.
1,
який
додає
різні
нюанси
до
цієї
теми
.
| ||