«Ніколи»: категорична норма
« Під час спустошення ніколи не слід вдаватися до змін». Прислівник категоричний, норма не допускає жодних винятків: під час духовного спустошення не можна робити жодних змін щодо духовних пропозицій, прийнятих до початку стану спустошення. Час від часу побожні особи роздумують над змінами попередніх рішень щодо молитви, служіння Богові, апостольської праці та інших сфер духовного життя. Якщо вони усвідомлюють, що перебувають у стані духовного спустошення, то в такому стані ніколи не повинні робити змін у попередніх рішеннях. Їм достатньо зрозуміти, що вони в стані духовного спустошення, і тоді всі сумніви щодо духовних змін зникають. Не можна робити жодних змін. Давид – пастор динамічної парафії. Багато парафіяльних лідерів просять його провести для них вікендові реколекції. Давид роздумує над цією пропозицією і молиться кілька тижнів, висновує, що буде добре прийняти цю пропозицію й вирішує провести реколекції. Рішення пробуджує в ньому пастирську енергію; він відчуває спокійну радість, що його можливості служити цим людям зростають. Приготування до реколекцій духовно збагачують його, він поділиться своїми планами з парафіяльними лідерами. Всі з нетерпінням очікують реколекцій. За три дні до реколекцій Давид змушений вирішити важку справу на парафії. Кілька людей незадоволені з його рішення й говорять йому це відверто. Давид знеохочений і сумнівається у своїх спосібностях пастора вирішувати такі справи в своєму служінні. Ввечері з важким серцем Давид розпочинає свою щоденну особисту молитву. Він зневірений, розпорошений, не відчуває в молитві Бога. В серці нуртують неприємні питання, чи він дійсно здатний виконувати функції парафіяльного лідера. До голови приходять думки про майбутні реколекції, Давид тепер сумнівається, чи вчинив добре, що погодився їх проводити. Він сумнівається, що розумно було взяти на себе роль духовного лідера лідерів парафії, якщо йому важко вирішувати проблеми звичайного парафіяльного служіння. Він починає побоюватися, що реколекції проведе погано і парафіяльні лідери розчаруються в них і в ньому самому. Він думає, що краще не ризикувати й не ослабити свою позицію лідера невдалими реколекціями. Давид продовжує над цим роздумувати й для нього стає щораз очевидніше, що розумно буде відкласти реколекції принаймні на кілька тижнів. В такому стані як тепер він їх не проведе добре, від них буде мало користі, вони не принесуть бажаних плодів. Що можна сказати про висновки Давида? Чи йому слід проводити реколекції, як було заплановано? Чи розумніше їх відкласти, як йому здається тепер? Що би ми порадили Давидові? Правило 5 дає нам карту для проходження таких неясностей. Слід задати два запитання. Перше: під час вечірньої молитви Давид перебуває в стані духовного спустошення? Очевидно, що так. Під час молитви афективність пригнічена; він відчуває зневіру й віддаленість від Бога: « відчуваючи відокремленість від свого Творця і Господа». Він відчуває «зневіру» щодо своїх можливостей жити покликанням пастора. Друге: чи під час духовного спустошення Давид думає зробити зміни в духовних рішеннях, прийнятих до спустошення? Відповідь: так. Рішення провести реколекції визрівало упродовж кількох місяців, народилося в спокійній молитві й було постійним джерелом енергії й духовної втіхи під час приготування до реколекцій. « Під час спустошення ніколи не слід вдаватися до змін». Правило 5 дає однозначну відповідь саме для такої ситуації; Давид повинен повністю знехтувати думкою про перенесення реколекцій і діяти так, як вирішив раніше. Без огляду на те, якою би сильною не була думка про зміни в часі духовного спустошення, категоричне «ніколи» говорить ясно, що Давид повинен робити. Духовне спустошення, як уже говорилося, – це час обману, і за його «мудрістю» йти не можна. Навпаки, Давид повинен залишатися «твердим і непохитним» у рішеннях, прийнятих напередодні духовного спустошення.
Дуже
часто
побожні
люди
роздумують
про
різні
зміни
в
своєму
житті
вірою
й
виконання
Божої
волі.
Якщо
вони
заглянуть
«всередину»
й
усвідомлять,
що
перебувають
у
стані
духовного
спустошення,
то
знають,
що
не
можна
робити
жодних
змін,
але
залишатися
твердими
й
непохитними
в
попередніх
рішеннях,
поки
триває
духовне
спустошення.
Такі
рішення
стосуються
спочатку
малих
справ,
як
у
випадку
жінки,
яка
думає
–
змінити
чи
не
змінити
місце
молитви
і
метод
молитви,
яким
уже
почала
молитися,
а
потім
переходять
до
великих,
до
прикладу,
рішення
щодо
зміни
свого
покликання
в
житті.
Зміни,
прийняті
в
стані
духовного
спустошення,
принесуть
шкоду.
У
наступному
правилі
Ігнатій
говоритиме,
що
під
час
духовного
спустошення
ніколи
не
можна
міняти
попередніх
духовних
рішень,
але
потрібно
змінити
саме
духовне
спустошення.
Коли
повернеться
спокій
і
духовна
втіха,
то
питання
змін
можна
добре
вирішити.
Ми
повернемося
до
цього
питання
у
наступних
розділах.
| ||