5. Духовне спустошення: час на вірність (правило 5)
Коли втома дня замінить ранкову свіжість, коли ноги вже тремтять від напруження, а сходження на гору здається безконечним, коли раптом ти усвідомив, що ніщо не буде так як ти хочеш – саме тоді не можна вагатися. Даґ Гаммаршельд
Вказівки для дії
Назва правил і перші чотири правила по суті інформативні. До цього моменту мета Ігнатія – познайомити нас із полем, на якому здійснюється розпізнавання духів. У назві Ігнатій подає основну парадигму для такого розпізнавання: відчути \ усвідомити, зрозуміти, відповісти. Перші два правила описують дію двох духів стосовно фундаментального напрямку духовного життя особи: від Бога (правило 1) чи до Бога (правило 2). У третьому й четвертому правилах Ігнатій описує два внутрішні порухи, які слід розпізнавати: духовна втіха (правило 3) і духовне спустошення (правило 4). До цього часу ми вже «усвідомили» і «зрозуміли» порухи, які відчуваємо. Ми розуміємо, що означає бути «всередині» й духовно усвідомлювати, і ми вже можемо розуміти, які внутрішні порухи є духовною втіхою, а які духовним спустошенням. Але Ігнатій, подаючи інформацію про розпізнавання, ще нічого не говорив про те, що слід робити з цією інформацією; це буде в наступних правилах. Починаючи з правила 5, відбувається зсув, і правила стають переважно нормативними, подаючи вказівки для дії [1] . В міру того, як ми щораз краще помічаємо і розуміємо духовну втіху і духовне спустошення, третій крок у розпізнаванні все більше висувається на передній план; ми хочемо знати, як можемо ефективно духовно діяти у відповідь на краще усвідомлення і розуміння. Отож, тепер ми зосередимося на вказівках Ігнатія стосовно того, як добре приймати дію доброго духа в стані духовної втіхи і як ефективно відкидати дію ворога в стані духовного спустошення. Останнє завдання правил Ігнатія: як ефективно відкидати знеохочення ворога в стані духовного спустошення. Зрозуміло, що якщо ми порівняємо дію доброго духа з дією ворога, то дія першого – основна духовна дійсність. У загальній та індивідуальній історії спасіння благодатна дія Бога – це суттєва дійсність; отож, основним у розпізнаванні духів завжди буде прийняття дії Бога в стані духовної втіхи, щоб отримати силу згідно з Божою волею й повніше відповідати на Божу любов. І вказівки Ігнатія допомагатимуть цій меті. Але оскільки Ігнатій пише ці правила з суто практичною метою, то більшість із них подають вказівки, як боротися з пастками духовного спустошення. Ці правила передбачають, що в конкретній духовній ситуації особа потребує допомоги у доланні знеохочуючих обманів духовного спустошення більше, ніж допомоги в прийнятті Божих порухів у духовній втісі. Духовна втіха приваблива й натхненна, і ми радо приймаємо її в своїх серцях. Насправді щодо духовної втіхи є також деякі зауваження, але їх менше, ніж зауважень щодо духовного спустошення [2] . Пастки духовного спустошення мають більше можливостей і силу ослаблювати людина – якщо ми їх не усвідомлюємо, не розуміємо й не знаємо, як їх позбутися. Потенціал духовної шкоди в стані духовного спустошення очевидний у знеохоченнях Аліси, Джейн, Джона й інших людей, про що говорилося в попередньому розділі. Для більшості побожних людей це основна перешкода на дорозі до Бога: слабкість, спричинена знеохоченням і розчаруванням – інсинуаціями духовного спустошення. Допомога у визволенні з цих перешкод – це один із найбільших дарів, які наша духовна традиція може нам запропонувати. У міру зростання свободи духовне спустошення нам уже не тільки менше шкодить, але воно помалу трансформується, згідно з Божою волею, в «урок», який вчить нас зміцнювати свій рух до Бога. Дуже важливе питання – з перспективи людської ініціативи в духовному житті: як нам відповідати, коли досвідчуємо духовне спустошення. У низці практичних правил найбільш придатні для цього вказівки будуть основними. Мовою основної парадигми розпізнавання це означає, що фокус тепер переміститься на другу частину третього кроку: як відкинути дію ворога в стані духовного спустошення. Ми покажемо це, нагадуючи про основну парадигму і висвітлюючи те, на чому Ігнатій наголошує на цій стадії правил: 1) відчувати, усвідомлювати; 2) розуміти; 3) відповісти – прийняти, відкинути. З цього моменту Ігнатій подаватиме нам здорові практичні поради, як долати підступи ворога в стані духовного спустошення. Наступні чотири правила (5-8) розглядають, як відкидати таке спустошення, коли ми вже досвідчуємо духовне спустошення. Вони вказують на те, чого не слід робити в стані духовного спустошення (правило 5) і що слід робити в стані духовного спустошення (правила 6-8). У цьому розділі ми розглянемо перше з цих правил. [1] З цього моменту я йду за Gil , Discernimiento , 19, адоптуючи слова “інформативний” і “нормативний.” [2] Тут ми говоримо про чотирнадцять правил (ДВ 313-27), якими займається ця книжка. У другій серії правил розпізнавання ( ДВ, 328-36) духовна втіха й пов’язані з нею пастки будуть на першому місці.
| ||