ВВЕДЕННЯ
В серці духовного життя
В Анні Кареніні Льва Толстого Левін, головний герой твору, зустрів Бога в досвіді глибокої радості [1]. Свідчення праведника, який живе для Бога, відкрило перед Левіним духовний шлях. Сльози виражають глибоке щастя серця перебувати в Господові. Його віра дуже зміцніла, і перед ним відкривається нове духовне життя. Левін надіється, що отримана духовна благодать зміцнить і поглибить його зв’язок із сім’єю. Але його знеохочує постійна боротьба з домочадцями. Коли, врешті, він залишається сам, то починає роздумувати над недавнім духовним досвідом: «Он рад был случаю побыть одному, чтобы опомниться от действительности, которая уже успела так принизить его настроение. Он вспомнил, что уже успел рассердиться на Ивана, выказать холодность брату и легкомысленно поговорить с Катавасовым. "Неужели это было только минутное настроение, и оно пройдет, не оставив следа?" -- подумал он. Но в ту же минуту, вернувшись к своему настроению, он с радостью почувствовал, что что-то новое и важное произошло в нем. Действительность только на время застилала то душевное спокойствие, которое он нашел; но оно было цело в нем» [2]. Радість в Богові – потім пригнічення цієї радості. Відчуття щастя – потім спілкування, яке знеохочує й викликає сумніви щодо автентичності духовного розвитку. Неспокій від того, що глибока віра, як здається, може бути лише тимчасовим настроєм – потім знову полегшення. Духовний мир – потім затьмарення цього миру. Врешті, неторкнутий мир в Богові… В цьому описі думок і емоцій Левіна Толстой показує щось фундаментальне в кожному житті вірою: чергування радості й страху, спокою й неспокою, надії й зневіри, які людське серце досвідчує на шляху до Бога. Це чергування важливе. Радість від досвідчення близькості Бога додає нової енергії любові й служінню. Темрява знеохочення й страху охолоджує цей запал й може його зовсім згасити. Всі віруючі люди на всіх дорогах життя досвідчують деякі форми внутрішніх духовних коливань: періоди збільшення енергії й побожних бажань і періоди їх зменшення. Чи ми безсиллі перед такими протилежними порухами серця? Чи ми можемо зрозуміти цей складний духовний досвід? Чи можемо пізнати, як мудро відповідати на ці зміни в нашому серці? Якщо якась доктрина може відповісти на ці запитання, то вивчення її принесе велику користь. Така мудрість лежить, буквально, в серці духовного життя.
[1] Leo Tolstoy, Anna Karenina, trans. Constance Garnett (Garden City, N.Y.: Nelson Doubleday, 1944), 717-21. [2]
http://az.lib.ru/t/tolstoj_lew_nikolaewich/text_0080.shtml
| ||