3. Духовна втіха (правило 3)
Часом моє серце відчуває ніби переповнюється радістю, світлом, свободою і втіхою… Часом мої очі наповнюються сльозами вдячності до Бога Розповідь прочанина
Відчутний (Perceptible ) досвід любові Бога
27 червня 1916 року Раїса Марітен, дружина філософа Жака Марітена, письменниця, жінка глибокої любові до Бога, описала свій досвід молитви цього дня. Після меси прийшов час індивідуальної молитви. З 9-ї до 12-ої вона займалася продовженою «oraison », – як вона називала молитву, яка часто захоплювала її в цей період життя. Спочатку її серце б’ється рівномірно. Потім вона починає відмовляти літанію до Пресвятого Серця Ісуса і відчуває, що може промовити тільки кілька перших слів, серце просто викликує: «Kyrie eleison: Господи, помилуй». Вона пише: «Перша інвокація Kyrie eleison повністю мене поглинула, мій розум зупинився на Особі Отця. Я не могла переключити увагу на щось інше. Солодкість, привабливість, вічна молодість небесного Отця. Раптом сильне відчуття Його близькості, ніжності, незбагненної любові, яка спонукає Його вимагати нашої любові й уваги. Глибоко зворушена, я витерла дуже солодкі сльози… Радість, що можу називати Його Отцем із великою ніжність, відчувати Його таким добрим і таким близьким до мене» [1] . Ми відразу відчуваємо, що перебуваємо на святій землі й що можемо наблизитися до такого досвіду тільки з почуттям великої пошани. Там присутня таїна Божої дії в людському серці. Ігнатій називає такий досвід «духовною втіхою» і присвячує йому третє правило, яке описує дію Божої любові в серці людини. Проста і неприкрашена мова цього правила, подібно як і двох попередніх, зроджена з духовного досвіду й виражає його велике багатство. У перших чотирьох правилах Ігнатій подає фундамент для розпізнавання; інструктивний тон, який ми бачили в перших двох правилах, продовжується у третьому й четвертому правилах. Перші два правила зосереджені на фундаментальному напрямку духовного життя особи і на тому, як цей напрямок впливає на дію духів. Третє й четверте правило зосереджуються на духовних порухах серця , духовних хвилюваннях, які становлять «матеріал» для розпізнавання. Ігнатій продовжує пояснювати основний елемент розпізнавання, який вже міститься в назві правил; ці правила допомагають відчувати, розуміти, відкидати або приймати « різні порухи , викликані в душі». Ці порухи він називає духовною втіхою (правило 3) і духовним спустошенням (правило 4). У цій главі ми розглядатимемо духовну втіху.
[1]
Jacques Maritain, ed.,
Raissa’s Journal
(Albany, N.Y.: Magi, 1974),
35.
| ||