Дія доброго духа: підсилити рух до Бога
У тих, які долають гріхи й зростають у служінні Богові, добрий дух також активно діє. У таких особах «доброму духові притаманно навіювати таким людям відвагу і силу, втіху, сльози, натхнення і спокій, усе полегшуючи й усуваючи перепони, щоб людина могла чинити поступ у творенні добра». Дія доброго духа протилежна дії ворога: якщо ворог намагається знеохотити таких людей, то добрий дух заохочує їй. Якщо мета ворога – перешкоджати побожній особі йти до Бога, то мета доброго духа – допомагати «чинити поступ у творенні добра». Заохочення – це «притаманна» доброму духові дія в їхніх серцях. Дія доброго духа, як і ворога, в таких особах стандартна. Вивчивши ці взірці дії духів, ми краще їх розпізнаватимемо. Ігнатій лаконічно окреслює дію доброго духа: «Доброму духові притаманно навіювати таким людям відвагу і силу, втіху, сльози, натхнення і спокій, усе полегшуючи й усуваючи перепони». Ворог кусає, знеохочує, ставить перешкоди, непокоїть; добрий дух «навіює» (буквально: дає, give, dar). Для Ігнатія давання – це знак любові: «Любов полягає у взаємному спілкуванні, себто той, хто любить, дає тому, кого любить, те, що має, або частину того, що має чи може мати; той же, кого люблять, своєю чергою дає те саме тому, хто любить» (ДВ 231) [1]. Щедра любов Бога – це перша якість доброго духа. В описі Ігнатія якості дії доброго духа перекриваються.
Відвага і сила
Добрий дух дає «відвагу і силу» [2]. Чоловік почав щоденно молитися Святим Письмом і відчув, що нова близькість із Господом поглиблює його любов до дружини і дітей. Щасливий в цій новій ситуації, він прагне зростати в молитві й любові до родини. Виникають труднощі, і він бореться, аби не припинити зусилля; він знеохочується. Знеохочений, повертається до молитви й згадує слова 23-го псалма: «Господь - мій пастир: Нічого мені не бракуватиме». Ці слова піднімають його дух і говорять, що Божої любові й благодаті завжди достатньо для цього завдання. Зі спокійно відновленими силами він вирішує продовжувати вірно йти цим шляхом і зростати в любові до родини в Господові. Добрий дух через Святе Письмо дав йому відвагу і силу «чинити поступ у творенні добра».
Втіха і сльози
Добрий дух дає втіху. Третє правило показує, яке значення Ігнатій надає цьому слову: глибокий досвід Божої любові, яка збуджує і піднімає особу, даючи нову легкість в любові й служінні Господові. У наступному розділі ми добре розглянемо термін «втіха». Сльози, якими надихає добрий дух, зцілюють, зміцнюють, це блаженні сльози, які фізично виражають втіху серця в Богові. Про них Ігнатій говорить також у третьому правилі; ми також повернемось до них у наступному розділі.
Натхнення
Натхнення, які добрий дух дає тим, які чинять поступ на шляху до Бога, допомагають їм за допомогою дару духовної ясності. Жінка прагне навчитися краще молитися, і в розмові з духовним керівником шлях духовного зростання стає яснішим. Вона знайшла відповідь і наповнилася новою духовною енергією. Класична духовна література поволі відкриває перед побожною людиною шлях до Бога. Вона мовчки виражає вдячність Богові за нове й надихаюче розуміння. Це моменти, коли побожні особи натхненно проголошують: «Тепер я знаю, що повинен робити; тепер я знайшов дорогу». Натхнення доброго духа дають ясність щодо як «чинити поступ у творенні добра».
Зміцнення «спокою» серця
Врешті-решт добрий дух дає таким особам мир і зміцнює спокій серця. Ми вже бачили, що ворог збуджує неспокій в серцях побожних людей через фальшиві причини. Добрий дух заспокоює і вводить мир у Господі. Черниця знайшла сенс життя в Божій любові й чернечому покликанні, яке зростає з роками. В апостольській праці вона має багато обов’язків, і часом це її непокоїть. І хоча обов’язки не зменшуються, але цього року в молитві вона досвідчила зростаюче відчуття впевненості, що Господь постійно з нею в її праці. Неспокій зменшився і вона переживає глибокий мир, який допомагає їй знаходити Господа навіть в нурті великої активності. Добрий дух дає їй спокій серця у Господі, допомагаючи «чинити поступ у творенні добра».
«Полегшуючи й усуваючи перепони»
Ігнатій говорить, що в усіх цих людях добрий дух діє, «полегшуючи й усуваючи перепони», протилежно до тактики ворога, який «встановлює перешкоди» на шляху тих, які йдуть до Бога. Побожна жінка починає сумніватися, що зможе йти до Бога дорогою, яку вибрала. Вона пробує, але постійно падає однаково. Такий поступ здається неможливим. Але якось вранці в усмішці своєї дитини бачить вірну Божу любов. Пізніше в молитві момент радості знову її впевнює, що Божа сила діє в ній. Тепер вона відчуває, що перешкоди вже не нездоланні і що «Богові – все можливо» (Мт. 19, 26). В ній нуртує нова надія, що з Божою допомогою вона подолає ці труднощі й «чинитиме поступ у творенні добра». Вона поновлює своє прагнення духовного зросту. Це дія доброго духа: « Полегшувати й усувати перепони» (easing and taking away all obstacles, facilitando y quitando todos impedimentos). Слово всі (all, todos) заряджене надією в силу доброго духа, який в нас діє, надією, що немає жодної перешкоди, яку не можливо полегшити й усунути. Тут, як і в інших правилах, Ігнатій виражає свою повну довіру до Божої благодаті, яка діє в серці людини. Та сама дія «полегшення» доброго духа проявляється у словах Августина, які вже згадувалися раніше. У вигляді персоніфікованої Стриманості добрий дух зворушує серце Августина, «полегшуючи й усуваючи перепони» на шляху до Бога: «На іншому боці я міг побачити чисту красу Стриманості в усій її чистій, незаплямленій радості, як вона лагідно манила мене перейти на другий бік і вже не вагатися. Вона протягнула свої люблячі руки, аби привітати й обійняти мене, показуючи мені безліч добрих прикладів». Добрий дух показує Августинові, як з допомогою Божої сили він може подолати перешкоди, які здаються нездоланними: «Вона всміхалася, аби підбадьорити мене, і ніби говорила: “Чи ж ти не можеш жити так, як вони живуть? Чи ти думаєш, що вони знаходять силу в собі, а не в своєму Господові? Чому ти намагаєшся покладатися на власні сили й падати? Довірся Богові й не бійся. Він не залишить тебе й не дасть тобі впасти. Довірся Йому без страху, і Він привітає тебе й зцілить твої хвороби”» (176). Духовна приваблива краса, ніжне запрошення, заохочуюча посмішка, нагадування про вірну любов Бога, впевненість у акцептації, яка розвіює наш страх: добрий дух діє, «полегшуючи й усуваючи» перешкоди, які під дією ворога вважалися нездоланними. Запитання ворога, постійне «Чи я зможу…» з натяками, що перешкод дуже багато й вони дуже великі, щоб їх подолати, позбавляли бажання йти вперед. Запитання доброго духа, навпаки, давали надію, виявляли силу божественної любові, яка усуває всі перешкоди: «Чи ж ти не можеш жити так, як вони живуть? Чи ти думаєш, що вони знаходять силу в собі, а не в своєму Господові? Чому ти намагаєшся покладатися на власні сили й падати? Довірся Богові й не бійся». Такі порухи доброго духа готують Августина до нового й рішучого кроку до Бога. Перешкоди були усунуті. «Навіювати таким людям відвагу і силу, втіху, сльози, натхнення і спокій, усе полегшуючи й усуваючи перепони»: так добрий дух діє в людях, які щиро шукають Бога. Людина, яка розпізнає, усвідомлює, розуміє і приймає цю дію, «чинитиме поступ у творенні добра» впевнено й ефективно. У двох перших правилах Ігнатій подає основи для розпізнавання дії духів. Якщо людина йде від Бога, то ворог заохочує, а добрий дух непокоїть. Починаючи з наступних правил, йдеться про другий тип людей, які йдуть до Бога, і розглядається дія ворога, який непокоїть, і дія доброго духа, який заохочує. Ігнатій говоритиме до всіх побожних людей про їхній досвід. [1] Див. Gil, Discernimiento, 82.
[2]
Див. ДВ 7 де Ігнатій
вживає цю саму фразу, що
реколекціоніст повинен бути
м’яким з особою в стані
спустошення, «давати їй
відвагу і силу».
| ||