Дія ворога: підсилити рух від Бога
Тут Ігнатій ставить перед нами дві дієві особи духовної драми, яку він описує: людину, яка йде від Бога і вибирає смертний гріх, і ворога. У таких людей, він пише, ворог « зазвичай , підкидає гадані приємності, змушуючи їх уявляти собі різні чуттєві насолоди та розкоші, щоб на довше затримати і ще глибше втопити їх у гріхах та вадах». Тут, як і в інших місцях, говорячи про розпізнавання (ДВ 10, 334), Ігнатій подає звичайний спосіб, у який ворог призвичаєний діяти. Роздуми над своїм духовним досвідом виявляють, що ворог у деяких типах людей і в деяких духовних ситуаціях зазвичай діє стандартно. Вираження стислою і практичною мовою стандартних взірців дії ворога – це найкраща допомога Ігнатія в його правилах. Якщо ми добре вивчимо ці взірці, то зможемо їх розпізнавати швидше й точніше. Ігнатій говорить, що на людину, яка піддана смертним гріхам, ворог зазвичай діє через уяву. Він наповнює її уяву образами «чуттєв ої насолоди та розкоші», пробуджуючи у такий спосіб притягання до цієї «насолоди та розкоші», і занурюючи ще глибше у «гріхи та вади». Так ворог діяв у молодому Августині: «У молодості я загорівся поганими справами». Велика сила всередині Августина вела його від Бога до « чуттєв ої насолоди та розкоші». Якщо вплив на уяву – це стандартна тактика ворога в кожну епоху, то правильно було би ствердити, що в наш час – час «культури образу» – ставки ще вищі.
| ||