<< Previous    1...   17  18  [19]  20  21  ...82    Next >>

«Ворог» нашого духовного поступу  

 

Із розповіді Августина про свій духовний досвід очевидно, що деякі порухи в серці відтягують його від Бога. Його досвід – це досвід кожного християнина, який говорить, що деякі внутрішні порухи, якщо їх не усвідомлюємо, не розуміємо і не відкидаємо, ефективно відводять нас від Бога і його плану щодо нашого життя. Ігнатій називає джерело таким порухів ворогом: «Тим, хто йде від одного смертного гріха до іншого, ворог, зазвичай, підкидає»

У цих правилах Ігнатій найчастіше говорить або про «ворога» - без подальшого пояснення, або більш загально про «ворога людського роду». У правилі 11 він говорить у множині: «всіх ворогів». Рідше він говорить про «поганого духа» як протилежність «доброму духові». Отож, Ігнатій визнає, що коли ми прагнемо любити Бога й виконувати Його волю згідно з повнотою правди про людину, то зустрічаємо щось вороже, що нам перешкоджає, зустрічаємось із ворогом. Що насправді слід розуміти під цим «ворогом» чи «ворогами», які перешкоджають людині йти до Бога?

Тонер пояснює значення слова «духи» в розпізнаванні духів так:

«Не має жодного сумніву, що для Ігнатія цей термін означає Святого Духа й створених духів – як добрих, яких називають ангелами, так і поганих, яких називають сатаною і демонами. В правилах Ігнатія ми можемо й повинні розширити вираз «погані духи» на схильності нашої психіки, які походять від егоїзму і невпорядкованої чуттєвості, і також від інших людей і суспільства – наскільки вони впливають на наші схильності до зла»  [1] .

І тому ми може розглядати вираз «поганий дух» і його еквівалент «ворог» у глобальному значенні як кілька джерел внутрішніх порухів, які відтягують нас від Бога.

Як вказує Тонер, ми можемо позначити ці джерела різними назвами. Спершу, згідно з давньою християнською традицією, Ігнатій виразно розуміє під терміном «ворог» індивідуальну ангельську істоту (personal angelic being), яку Святе Письмо називає «противником» (1 Пт. 5, 8), «спокусником» (Мт. 4, 3), «брехуном і батьком лжі» (Йо. 8, 44). Ігнатій вважає, що деякі наші внутрішні порухи, спрямовані проти Бога, «приходять до нас ззовні» (ДВ 32), і особливо з цього джерела.

Також цей вираз означає слабкість нашої людської природи (weakness of our humanity), наскільки вона у різні способи перешкоджає нам йти до Бога. Беручи до уваги все багатство значень бути людиною, ми усвідомлюємо, що в нас існують деякі порухи, які не дадуть нам йти до Бога, якщо не будемо з ними боротися. Біблійною мовою це «тіло», про яке Павло говорить, що «тіло пожадає проти духа» (Гал. 5, 17). Такою людською крихкістю є «пожадання», яким займалась класична християнська теологія, і «сім головних гріхів» – вкорінені в нас схильності, зосереджені на своєму его і на спротиві Богові. Християнська думка у різноманітні способи виражала правду, що один із «ворогів», з яким ми зустрічаємося на дорозі до Бога, присутній у нашій відкупленій, але все ще крихкій людській природі.

Це загальний стан людської природи, спадщина історії спасіння, яка містить людське падіння і божественне відкуплення. Але цей загальний стан пізніше приймає індивідуальну форму в нашій особистій історії і в усьому, що ми несемо в собі як наслідок цієї історії: рани, образи, страхи, сумніви тощо. Стародавній духовний вислів «Пізнай себе самого» тут має велике значення.

Інше джерело таких порухів – довколишній світ, суспільство і культура, в якій ми живемо і яка щодня потужно на нас впливає. Світ, наповнений чудовим добром, – це дар і благословення Творця. Але ми також усвідомлюємо, що довкола нас існує «світ», до якого ми, як учні Ісуса, «не належимо» (див. Йо. 17, 14-16). Контакт із цим «світом» може збуджувати в нас порухи, які відведуть нас від Бога, якщо їм не чинити опору.

Опис цих різних джерел порухів, які противляться Богові, виражає наш спільний досвід: якщо ми намагаємося йти до Бога, то разом із силою благодаті досвідчуємо інші внутрішні порухи, які йдуть зсередини і ззовні й сповільнюють наш рух. Різні причини таких порухів, узяті разом, – це «ворог» нашого духовного поступу. І тому ми вживатимемо термін «ворог» у широкому значенні.

Просто звертаючи нашу увагу на «ворогові», Ігнатій надає нам велику допомогу. Нерозуміння того, що можемо зазнавати опір, коли шукаємо Господа, або коли розуміємо це тільки абстрактно і дуже рідко, в реальному духовному житті сильно збільшує ймовірність зустрітися з неочікуваною духовною боротьбою. Те, чого ми не очікуємо і до чого не готові, важко долати; воно легко веде нас до зневіри. Звичайно, що Божа любов і благодать діє в нашому житті набагато сильніше від будь-якого опору з боку «ворога». Тим не менше, Ігнатій говорить нам, що існує ворог і що ми можемо зіткнутися з його прихованою дією. Знати й розуміти дію ворога – це велика допомога у вірному й витривалому поступі до Бога. Ігнатій вважає, що його правила розпізнавання допоможуть нам у такому духовному розумінні.



[1] Toner, “Discernment in the Spiritual Exercises,” in A New Introduction to the Spiritual Exercises of St. Ignatius, ed. J. Dister (Collegeville, Minn.: Liturgical Press, 1993), 64.  Див. також Green, Weeds among the Wheat, 103-4, де він висновує стосовно цієї теми: “При такому розумінні розпізнавання ми можемо вважати “поганого (evil) духа” чи “диявола (devil)” як будь-яку силу, що діє проти Бога – «природну» чи стисло “диявольську (diabolical)”» (ст. 103).
<< Previous    1...   17  18  [19]  20  21  ...82    Next >>