Людина відходить від Бога
Перше правило Ігнатія звучить так: « [314] Правило перше. Тим, хто йде від одного смертного гріха до іншого, ворог, зазвичай, підкидає гадані приємності, змушуючи їх уявляти собі різні чуттєві насолоди та розкоші, щоб надовше затримати і ще глибше втопити їх у гріхах та вадах. Добрий же дух у таких людях діє протилежним чином, викликаючи в них докори сумління та жаль і даючи їм відчути свідчення розуму». У цьому правилі Ігнатій описує дію духів у точно ідентифікованій особі: яка «йде від одного смертного гріха до іншого» [1]. Словництво зосереджується на постійному русі життя, на «особі, яка йде», і на напрямку життя від Бога і до смертного гріха. У правилі 1 Ігнатій пояснює, як духи діють у людях, які перебувають у важкому духовному стані. Очевидно, що це не стосується особи, яка виконує ігнатіянські духовні вправи. Також зрозуміло, що це не стосується тих, які щиро заангажовані в розпізнавання духів. Якщо Ігнатій розпочинає свої правила від особи, яка, в розумінні св. Павла, плотська (правило 1), і від особи, яка щиро шукає Бога (правило 2), описуючи, як духи діють в обох, то для того, щоби покласти тверду основу для застосування всіх наступних правил [2]. Правила 1 і 2 вказують, що перше питання, яким слід задатися в розпізнаванні духів: фундаментальний напрямок життя цієї людини – від Бога і до смертного гріха? Чи ця особа щиро прагне подолати гріх і йти до Бога – і це фундаментальний напрямок її життя? Тільки відповідь на це питання дасть нам можливість правильно розпізнавати дію духів у цій особі. [1] “de pecado mortal en pecado mortal.” В Духовних Вправах Ігнатій вживає вираз “ смертний гріх ”, щоби позначити важкий гріх на противагу легкому гріхові ( ДВ 35, 41, 48, 52, 349), і , в ширшому контексті , як головний гріх , тобто як сім основних схильностей до гріха , яким піддані християни ( ДВ 18, 238, 244-45). Отож, питання полягає в тому: кого точно має на увазі Ігнатій, коли говорить про тих, “хто йде від одного смертного гріха до іншого”. Це особи, які йдуть від одного важкого гріха до іншого (перша інтерпретація), чи особи, які спускаються на нижчі рівні гріховності або просто мають схильності, які відводять їх від Бога (друга інтерпретація)? Gil , Discernimiento , 56, 97-98, і Green , Diary , 100-101, приймають першу інтерпретацію: Toner , Commentary , 50-51, наголошує на другій інтерпретації; Fiorito , Discernimiento y Lucha , 40-41, виразно охоплює обидві. Я розглядаю правило 1 в світлі першої інтерпретації, яка, у моєму розумінні, відповідає думці Ігнатія, тобто “смертний гріх” – це важкий гріх. Я обираю цей підхід також із міркування самого Ігнатія щодо ясності. Toner , Commentary , 71, пише: “В правилах I : 1-2 [перші два правила], Ігнатій, як добрий педагог, подає однозначні випадки, щоби передати початкове просте розуміння”. Згідно з методологією, яку я прийняв у цій книжці, у цьому розділі я обмежуюся поясненням того, що Ігнатій говорить у тексті правил, подаючи, за прикладом Ігнатія, “початкове” і “просте” розуміння. Про подальші складнощі читайте Toner, Commentary, 49-53, 70-78. Представлення двох інтерпретацій можна знайти в D. Gil і M. Fiorito, “La primer a regla de discernir de S. Ignacio, a que personas se refiere ...?” Stromata 33 (1977): 341-60. Gil розглядає першу інтерпретацію, а Fiorito – другу. Я повернуся до цієї теми при розгляді правила 9.
[2] Дослідження
найдавнішої іспанської версії
Духовних
Вправ показують, що
Ігнатій додав перші два
правила після того, як
написав решту
правил. Див. Jose
Calveras і Candido de
Dalmases, Sancti Ignatii
de Loyola Exercitia
Spiritualia, MHSI, vol.
100, pp. 376; 380; Gil,
Discernimiento, 142;
Fiorito, Discernimiento y
Lucha, 138-39; Ruiz
Jurado, El discernimiento
espiritual, 224 n.
75.
| ||