Порухи серця
Ми вже розглянули основну структуру розпізнавання духів, накреслену в назві правил. Перед тим як перейти до самих правил, слід відмітити, принаймні коротко, інші елементи, присутні в назві. Ці елементи просто озвучені в назві правил, ми до них повернемося при вивченні самих правил. Ігнатій говорить, що в розпізнаванні духів усе зосереджується на «різних порухах» всередині людини. Як ми вже відмічали, Ігнатій говорить про дуже специфічні порухи. Його розпізнавання зосереджується на радісних і сумних порухах серця і думках, які їх супроводжують, і як вони впливають на наше християнське життя вірою, надією і любов’ю. У розпізнаванні духів Ігнатій не говорить про усвідомлення, розуміння і реагування на всі порухи серця (які можуть бути дуже цінними з іншої точки зору), але на ті, які можуть впливати на наше виконання Божої волі – підсилювати чи ослаблювати це виконання. Ігнатій говорить, що ці порухи «добрі» або «погані». Він говорить, щоб ми усвідомили й зрозуміли ці різні порухи: «добрі, щоб їх прийняти, і погані, щоб їх відкинути». Зрозуміло, як ми вже про це говорили, що Ігнатій не говорить тут про моральне добро чи зло. Ці порухи добрі чи погані настільки, наскільки ведуть нас до Божої волі чи відводять від неї – відповідно до основної мети Духовних Вправ (ДВ 1). Якщо спонтанне почуття радості, яке переживаємо разом із деякими думками, вказує напрямок, який Бог вибрав для нас, то тоді цей порух духовно добрий. Якщо ж спонтанне почуття й супроводжуючі думки відводять нас від Божої волі, то цей порух духовно поганий. Порухи, які ведуть до Божої волі, до міцнішої віри, надії та любові, є добрими порухами. Ті, які відводять від Божої волі й послаблюють віру, надію та любов, є поганими порухами. Назва правил закінчується словами, що ці правила «найбільш придатні для Першого тижня». Ігнатій виразно говорить, що ці чотирнадцять правил не містять усього навчання про розпізнавання духів; вони стосуються радше специфічного набору духовних обставин. Тут достатньо відмітити, що Ігнатій вміщує ці правила в контекст «Першого тижня», бо «життя очищення» (ДВ 10), до якого прикладається розпізнавання, це ситуації, передбачені «більше» цими чотирнадцятьма правилами. Як ми незабаром побачимо (правило 2), ці чотирнадцять правил стосуються головно людини, яка щиро прагне подолати свої гріхи, зростати в служінні Господові, тобто ревного християнина. Якщо людина щиро практикує свою віру, то може очікувати, що піддасться духовному досвіду, передбаченому цими правилами, і тому вони для неї будуть цінною допомогою в духовній мандрівці. З цього слідує, що ці чотирнадцять правил можна прикласти до кожного, хто читає цю книжку. Вивчення правил – це не тільки спекулятивна вправа, вони говорять про наш досвід. І наше завдання – пізнати це вчення.
| ||