«Відчувати» [i] 

У досвіді Ігнатія це був момент, коли його «очі трохи відкрилися». Цей момент виражає суттєвий перехід з одної духовної ситуації в іншу. У першій ситуації порухи думок і почуттів впливають на напрямок духовного руху особи, але вона їх не сприймає і не усвідомлює, що так відбувається. У другій ситуації вона їх сприймає і усвідомлює. У неї духовні очі «трохи відкрилися» і вона помітила свій внутрішній досвід. Без цього переходу неможливе розпізнавання духів; «відчувати» (усвідомлювати) – це двері до всього розпізнавання.

Ми не можемо вважати таке усвідомлення чимось, що нам притаманне. Як ми усвідомлюємо свій внутрішній духовний досвід? Наскільки це звично для нас? Скільки разів упродовж дня ми звертаємося до цього усвідомлення? Чи ми свідомо зупиняємося, аби усвідомити внутрішні духовні порухи? Це основні питання духовного життя, і наголошувати на них ніколи не буде забагато. Це питання Ігнатій висвітлює на початку серії правил розпізнавання.

Августин, підсумовуючи у Сповіді момент, коли йому «трохи відкрилися очі», написав ці, вже класичні, слова:

«Ти був всередині, а я був зовні… Ти кликав, кричав – і проламав мою глухоту. Ти спалахував, загорався – і розігнав мою сліпоту» [1].

Дивлячись на минулий досвід, Августин усвідомлює, що Бог активно діяв у ньому, в його серці, в його внутрішньому світі, і що він, Августин, був зовні, дивився назовні, зосереджувався на зовнішньому світі, не усвідомлюючи Божу дію в собі.

Щоби описати дію Бога, Августин використовує два сильні образи. Бог «кликав», навіть «кричав» у ньому; Бог «спалахував» і «загорався» в ньому. Бог кричав із великою силою до його внутрішніх духовних вух; Бог яскраво світився перед його внутрішніми духовними очима. Але до моменту благодаті Августин не чує і не бачить, не відчуває, не усвідомлює дію Бога в собі: «Ти був всередині, а я був зовні».

Дуже часто культура, яка нас оточує, живе «зовні», не усвідомлюючи божественну активність «всередині». І ми самі, частіше, ніж би хотілося, зосереджуємося на тому, що «зовні», і менше, ніж би хотілося, на тому, що «всередині». І, нагадую, це перше й основне вчення Ігнатія про розпізнавання: відчувати, усвідомлювати, шукати способів, щоб достатньо часу бути «всередині», щоби духовні порухи серця доходили до свідомості.