Як переживати свою і чужу кризу  

Хочу подати своєрідний ДЕКАЛОГ НА ЧАС КРИЗИ – 10 простих норм, і порад, які можуть допомогти творчо переживати кризи і допомагати людині, яка переживає кризи. Очевидно, що окремі норми і поради поєднуються між собою, часом показують ту саму дійсність з різних сторін. Маємо справу з таїною людини, в якій неможливо розділити окремі площини. 

                 1. Реалізм 

Необхідно вмістити кризу в її дійсні виміри. Помилки щодо причин, змісту і розвитку даної кризи можуть спричинити, що не побачимо кризу такою, якою вона є в дійсності. Треба знати себе самого і дану кризу і заакцептувати обидві дійсності; але не з пасивною байдужістю, але зі спокоєм і активною чуйністю. Посеред кризи людина говорить: «світ розвалюється…, все завалилося». Але світ не розвалився, світ не розвалиться від людської кризи. Світ переживе ще багато криз, і на кожну з них треба дивитися спокійно, намагаючись обчислити її реальні виміри. 

                 2. Оптимізм 

Зрозуміти, що кожна криза, кожна форма кризи може бути кризою росту. Криза вплітається між моїм вчорашнім і завтрашнім. Завтрашній день ніколи не буде таким самим, як вчорашній. Властиве проходження кризи не може полягати в поверненні до стану вчорашнього дня, бо це неможливо хоч би з цієї рації, що я стаю багатшим новим досвідом, і завтрашній день може бути кращим, більш творчим, і відчиняти переді мною нові горизонти, яких я ніколи не побачу без кризи. Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її (1 Кор 10, 13). 

Отож немає випробувань понад людські сили. Бог, дозволяючи якесь випробування, одночасно дає благодать, достатню для її плідного проходження. 

                 3. Цілісність (глобальність) 

Необхідно розглядати кризу в її екзистенціальній сукупності. Дуже часто бачимо тільки окремі елементи, симптоми кризи. Ми бачимо лише верхівку айсберга. Частковість, фрагментарність, шукання симптомів лише в найближчих справах спричинює, що переоцінюємо або недооцінюємо кризу. 

                 4. Культура 

Необхідно пізнати механізми кризи і засоби «допомоги» під час кризи. Проходження через кризу з усім багажем культури є гарантією лінійної і контрольованої еволюції. Культура є не тільки сумою різноманітних знань, але й плодом формації. 

Простий приклад. Починається криза і говорю: «все завалюється, не знаю, що маю чинити». Але, при всьому обмеженні людських здатностей, обмежень етапів людського розвитку, пов’язаних з родиною, школою, навчанням, семінарією, різними курсами тощо щось в мене складали. Тепер, коли входжу в кризу, можу побачити, що в мені є, з чого можу скористатись або, якщо допомагаю комусь, то порадити йому шукати в своєму минулому якесь світло, яке освітить сьогоднішні труднощі. 

Теологія духовності дає нашій культурі багату літературу, як загальну, так і спеціалізовану, до якої можемо звернутись в разі необхідності. Візьмімо простий приклад: моя молитва переходить через кризу, відчуваю, що з моєю молитвою щось негаразд. Можу почати читати якусь книжку на тему молитви. Можу з різних книжок вибрати те, що для мене є актуальним. Переглядаючи зміст різних книжок, можу знайти для себе світло. Так само можу шукати світла в книжках і під час інших криз. 

                 5. Приклад інших 

Необхідно спостерігати за досвідом кризи інших людей. Кожне людське життя є єдиним і неповторним, але з кожного людського досвіду можу щось виснувати для себе і допомогти іншим. Спостерігаючи за досвідом кризи іншої людини, можу чомусь навчитися. Можу побачити причини, перебіг, процеси тощо. Під час супроводження інших людей в стані кризи я вивчав деякі основні речі: 

-         Побачив, як дуже нелогічно поводиться людина в кризі, особливо глибокій. Його сьогоднішні висновки заперечують вчорашнім. 

-         Зрозумів, що людині в стані кризи треба багато пробачати, бо в її шарпанині у темряві може бути багато агресії, опору, бажання залишитися абсолютно самій, відмовитись від допомоги, аби темрява була ще більшою. 

-         Побачив, які непомірно нові горизонти відкриваються перед людиною, яка у творчий спосіб, тобто Божий, перейде через кризу, горизонти, які би ніколи не побачила, якби не пройшла через кризу. 

-         Навчився, що в контакті з тим, хто переживає кризу, необхідно багато спокою і терпеливості. Часто може здаватись, що це не має сенсу, що з цього нічого не вийде, що людина в стані кризи і так не слухає, і так чинить по-своєму. Це трапляється на початковому етапі духовного супроводження, тоді будь-яка допомога може здаватись титанічною працею. 

-         Навчився зберігати здорову дистанцію до людини, що переживає кризу. Якщо хтось тоне, то не допоможу йому, кажучи: «Твоя ситуація катастрофічна, хочу бути разом з тобою, зачекай хвилину, зараз вскочу до води і будемо топитися разом». 

                 6. Комунія (єдність) 

Передавати іншим особистий досвід кризи. Ділитися цим досвідом з іншими, знаючи, що це дуже людський і дуже загальний досвід, що кожна людина проходить через кризи. Будь-яка ізоляція, особливо серед кризи, зубожує. Прагнення комунії, це прагнення знайти когось, перед ким можна відчинити своє серце, просити вислухати і допомогти. Такою особою на першому місці є Бог. З Ним треба розділяти все, також і кризу. Але й людина може стати товаришем моєї кризи. Це може проявитись різними способами: 

-         через дружбу або почуття солідарності з іншим, тобто через такий зв’язок, коли один бере тягар іншого; 

-         через духовне керівництво; воно завжди зумовлює, особливо в часі кризи, повне відчинення себе, без інфантильності й різних приховувань, бо криза може бути такою заплутаною чи багатоаспектною, що необхідна велика прозорість, ясність у вербалізації свого стану, аби в міру можливості швидко побачити, про що йдеться, які розміри кризи, перебіг тощо. 

Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій, і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його... (Проп 4, 9-10). 

                 7. Аскетизм 

Переживати кризу як період глибокого очищення. Аскеза визволяє силу духа, дозволяє віднайти єдність особи, побачити те, що поділилося. Аскеза не є запереченням тіла, вона вказує лише на примат духа і дозволяє подолати ті види кризи, в яких людина спокушується різними формами матеріалізму, вигоди, споживацтва, сексуалізму, еротизму тощо. Аскеза є духовною екологією людини, створенням духовно чистого світу, в якому людина, спираючись на властиву ієрархію цінностей, може відважно проходити через кризу. Очевидно, що завжди, а тим більше під час кризи, не можна самому вирішувати про аскетичні вправи, оскільки людина в стані кризи поводиться нелогічно і може собі будь-чим нашкодити. Аскетичні практики треба погоджувати зі сповідником або духівником. 

                 8. Єдність з Богом 

Необхідно перетворити кризу не в простір відходу від Бога, а в простір зустрічі з Ним, хоч апатія, скептицизм, втома, почуття безсенсовності можуть вести до бажання ізолюватись від Бога і людей. З’єднання з Ним – це усвідомлення Його постійної присутності. В стані кризи необхідно контемплювати Його Присутність, Його таїну. Розуміти, що Він є подателем усякого добра, Світлом, Силою, Міццю. Слід зійти «в глибину», відкрити, що в глибині я є завжди собою, тобто святинею Бога, навіть під час глибокої кризи. 

Простий приклад. Колись я розмовляв з жінкою, якій було вже за 50. Вона мала великі зранення, розгнівалась на Бога, коли ще вчилася в школі, бо Він послав на неї якесь випробування, і вирішила бути послідовною в цьому гніві. І справді, була послідовною, незважаючи на те, що життя ставало щораз труднішим; автономна ієрархія цінностей, яка не визнавала Божої ієрархії, призводила до життєвих драм. А мотив гніву на Бога був того рівня, коли людина гнівається на подружку – але на тиждень чи кілька тижнів, не довше. Якщо людина під час випробування відійде від Бога, то шкодить собі самій. 

                 9. Молитва 

Внести кризу до змісту своїх молитов. Молитва може бути криком, воланням серця, сповненого болем, драмою. І цю драму треба спрямувати до Бога. Не обмежувати молитву, а вчинити її більш інтенсивною, як і сакраментальне життя. 

В часі кризи треба пожвавити молитву заступництва. Молитися за когось, хто переживає кризу. 

                 10. Довірливе очікування 

Кризу треба переживати з надією. Надія очищає нетерпеливість. Довірливе очікування акцептує завтрашній день. Очікування є рисою вбогої людини. Вбога людина все має в Богові, відчиняє своє серце і просить допомоги. Довірливе очікування є знаком есхатологічного мислення – криза триває місяць чи рік, але що це у порівнянні з вічністю.