7. Труднощі в стосунках між духовним керівником і учнем

о. К. Дирек ТІ

 

Після подолання перших знеохочень і труднощів у налагодженні контакту і способі праці процес духовного керівництва розвивається. Особа відчиняється, налагоджує добрі реляції з керівником, процес духовного керівництва починає добре формуватись. Радість взаємна. Такі реляції радують керівника. Він бачить, що його праця не марнується. Ефектом його праці є видимі зміни. Тоді легко попасти в самозадоволення або, якщо труднощі знов повертаються, в знеохочення.

Як нормальний етап духовного керівництва треба прийняти такі труднощі, чи певні опори, які з’являються наново у взаємній реляції між духовним керівником і учнем. Ці труднощі можуть приймати різні форми і можуть з’явитись на різних етапах керівництва. Учень тоді не здатний до співпраці. Вона не може набирати нового змісту. Не слухає, а якщо слухає, то не чує, якщо чує, то не вірить у те, що говориться. Проявляє опір, знеохочення і пасивність. Не зауважує проблем, не може над ними роздумувати, частіше нарікає – сам не знає чому. Така постава знеохочує духовного керівника, який звинувачує себе або учня. Але ці труднощі – нормальна річ в процесі особового і духовного розвитку. Якщо керівник їх зауважить і відповідно зрозуміє, то допоможе учневі в самопізнанні. Погляньмо на ці труднощі.  

1. Види труднощів 

2. Зовнішні прояви труднощів 

3. Постава духовного керівника