7. Труднощі в стосунках між духовним керівником
і учнем
о. К. Дирек ТІ
Після подолання перших знеохочень і труднощів у
налагодженні контакту і способі праці процес духовного
керівництва розвивається. Особа відчиняється, налагоджує
добрі реляції з керівником, процес духовного керівництва
починає добре формуватись. Радість взаємна. Такі реляції
радують керівника. Він бачить, що його праця не
марнується. Ефектом його праці є видимі зміни. Тоді легко
попасти в самозадоволення або, якщо труднощі знов
повертаються, в знеохочення.
Як нормальний етап духовного керівництва треба
прийняти такі труднощі, чи певні опори, які з’являються
наново у взаємній реляції між духовним керівником і
учнем. Ці труднощі можуть приймати різні форми і можуть
з’явитись на різних етапах керівництва. Учень тоді не
здатний до співпраці. Вона не може набирати нового
змісту. Не слухає, а якщо слухає, то не чує, якщо чує, то
не вірить у те, що говориться. Проявляє опір, знеохочення
і пасивність. Не зауважує проблем, не може над ними
роздумувати, частіше нарікає – сам не знає чому. Така
постава знеохочує духовного керівника, який звинувачує
себе або учня. Але ці труднощі – нормальна річ в процесі
особового і духовного розвитку. Якщо керівник їх
зауважить і відповідно зрозуміє, то допоможе учневі в
самопізнанні. Погляньмо на ці труднощі.
1. Види
труднощів
2. Зовнішні прояви
труднощів
3. Постава духовного
керівника

|