3. Постава духовного керівника  

І ще одна проблема. Що повинен робити духовний керівник у випадку цих труднощів? Перша постава – не лякатись цих проблем. З психологічної точки зору це нормальні й природні етапи, які необхідно брати до уваги, допомагаючи людям. Вони не означають, що хтось когось провадить погано, хоч і таке трапляється. Переважно це ознаки нормального духовного керівництва. Необхідно дозволити їм розвинутись до такої міри, щоб були зрозумілі і для керівника, і для керованого. Це вимагає від керівника терпеливості й зрозуміння ситуації, яку переживає керований. Таку особу необхідно підтримати, даючи їй можливість і час виразити, активно або пасивно, свій опір, бунт і незадоволення. Швидке реагування може перешкодити особі поводитись природно і виражати свої почуття. Негативне ставлення до реакцій керованого спричинить його зачинення і знеохочення. І тому важливо, щоб духовний керівник не знеохочувався і реагував більш зріло, ніж керована особа. Важливо, щоб керівник не змінював своєї постави і поведінки щодо керованого і не піддавався його маніпуляціям. Допоміг керованому усвідомити свої проблеми. Тобто, треба показати йому те, що він переживає, як воно проявляється і що означає. Важливо, щоб людина усвідомила інфантильність своїх постав і відмовилась від них. Спочатку треба інтерпретувати те, що видиме, що лежить на поверхні, що відразу можна помітити. І тому треба нагадувати про спізнення, уникання зустрічей і деяких проблем. Людина повинна усвідомити, чому так поводиться, мовчить, що це дійсно означає і з чого випливає. Пізніше зайнятись труднощами, які не так видимі. Важливо підтримувати людину в труднощах, одночасно будучи вимогливим, показуючи їй безсенсовність її постав і поведінки. Взаємне порозуміння допоможе в переживанні проблем в реляції керівника з керованим. Керованому треба допомогти зробити перший крок, від якого залежить зміна постав і поведінки.