3. Постава духовного керівника
І ще одна проблема. Що повинен робити духовний
керівник у випадку цих труднощів? Перша постава – не
лякатись цих проблем. З психологічної точки зору це
нормальні й природні етапи, які необхідно брати до уваги,
допомагаючи людям. Вони не означають, що хтось когось
провадить погано, хоч і таке трапляється. Переважно це
ознаки нормального духовного керівництва. Необхідно
дозволити їм розвинутись до такої міри, щоб були
зрозумілі і для керівника, і для керованого. Це вимагає
від керівника терпеливості й зрозуміння ситуації, яку
переживає керований. Таку особу необхідно підтримати,
даючи їй можливість і час виразити, активно або пасивно,
свій опір, бунт і незадоволення. Швидке реагування може
перешкодити особі поводитись природно і виражати свої
почуття. Негативне ставлення до реакцій керованого
спричинить його зачинення і знеохочення. І тому важливо,
щоб духовний керівник не знеохочувався і реагував більш
зріло, ніж керована особа. Важливо, щоб керівник не
змінював своєї постави і поведінки щодо керованого і не
піддавався його маніпуляціям. Допоміг керованому
усвідомити свої проблеми. Тобто, треба показати йому те,
що він переживає, як воно проявляється і що означає.
Важливо, щоб людина усвідомила інфантильність своїх
постав і відмовилась від них. Спочатку треба
інтерпретувати те, що видиме, що лежить на поверхні, що
відразу можна помітити. І тому треба нагадувати про
спізнення, уникання зустрічей і деяких проблем. Людина
повинна усвідомити, чому так поводиться, мовчить, що це
дійсно означає і з чого випливає. Пізніше зайнятись
труднощами, які не так видимі. Важливо підтримувати
людину в труднощах, одночасно будучи вимогливим,
показуючи їй безсенсовність її постав і поведінки.
Взаємне порозуміння допоможе в переживанні проблем в
реляції керівника з керованим. Керованому треба допомогти
зробити перший крок, від якого залежить зміна постав і
поведінки.

|