В. Труднощі щодо змісту розмов  

Третій вид труднощів стосується змісту розмов. Не легко розмовляти з іншою людиною про себе і про свої особисті проблеми, гріхи й слабкості. Навіть якщо такою людиною є духовна особа і це відбувається в процесі духовного керівництва і для власного духовного поступу. Розмова спочатку породжує біль, сором, невпевненість, знеохочення, і потім вже полегшення. Такі розмови – це постійне торкання ран, які сильно болять і до яких не хочеться повертатися, про які хочеться швидко забути. Це відхилення правди про себе, також і тої, до якої важко признатися, від якої хочеться утекти. Це стати на суд іншої людини, яка повинна зрозуміти і допомогти. Але страх перед осудженням і незрозумінням може бути дуже великим. Коли реакція іншої людини інакша від очікуваної, то легко можна знеохотитись і зачинитись. Часом ці страхи можуть мати реальні причини. Але в більшості випадків це тільки упередження, які не мають нічого спільного з правдою про реляції між духовним керівником і керованим. Звідси бере свій початок небажання говорити про себе і про свої проблеми. Тоді з’являється бажання говорити лише про деякі проблеми; не допустити іншу людину до інших проблем. Тоді говориться про те, до чого легше признатися, обминаючи те, що викликає сором. Тоді спосіб висловлювань буде своєрідним. Це буде загальна, половинчаста, уривчаста вербалізація без входження у важливу конкретність. Людина буде представляти себе так, щоб виглядати кращою. Тоді важко побудувати автентичну реляцію з духовним керівником. Такій людині важко допомогти наблизитись до Бога. Процес духовного керівництва заблокований. Богові також важко достукатись до заблокованої людини.