4. Постава духовного керівника в духовному супроводженні  

Процес зцілення (допомоги в зціленні) залежить від особистості, досвіду і компетенції духовного керівника. Він повинен у своєму житті досвідчити етапи внутрішнього зцілення і володіти вмінням спостерігати за собою і аналізувати себе самого. Необхідно постійно поглиблювати досвід віри в Бога (який лікує рани зламаних сердець), а також живий і особовий контакт з Божим Словом, що йде в парі з ґрунтовним знанням Святого Письма. Керівник сам піддається духовному керівництву, з особливою увагою до супервізії. Її метою є справдження послуги духовного керівництва. Усвідомлення присутності Святого Духа, який сам веде процес зцілення, допоможе керівникові не затримувати увагу реколектанта на собі, а разом з ним відкриватись на благодать зцілення. 

Для того, щоб духовне супроводження провадило до зцілення, важливим є клімат акцептації, зацікавлення: створення простору, в якому реколектант може існувати. Йдеться про те, щоб він міг виразити себе таким, яким є, без страху, що буде осуджений і оцінений. Особливо це важливо під час першої зустрічі. Він повинен мати почуття, що його справи не банальні і не породжують здивування і згіршення. Завданням керівника є зрозуміння цілісного переказу реколектанта, а не зосередження уваги на окремих моментах. Його розповіді можуть бути суперечними в собі. Але це не повинно дивувати. Щоб реколектант почувався вільно, часом не треба його навіть заохочувати, вистачить молитовна присутність керівника і уважне слухання. Йдеться про те, щоб у якомусь сенсі слухати своєю цілою особистістю, брати участь в досвіді реколектанта. Тому індивідуальні зустрічі найкращі. Тут переказ відбувається також мовою жестів і міміки. 

Треба вміти мовчати й активно слухати. Хвилини мовчання, хоч видаються важкими, необхідні для глибшого відчинення зраненого серця. Часто вони є знаком, що те, про що говорить реколектант, є дуже болючим. Тут знаходяться місця найбільших ран. 

Буває, що один спомин тягне за собою інші. Після вербалізації приходить полегшення і спокій. Керівник входить у справи реколектанта, але водночас істотною є здатність свідомо ніби «забувати» все, що про нього знає й думає. Залишити будь-яке оцінювання, враження, пересуди і очікування чогось від реколектанта. 

Як рани накопичуються роками, так і зцілення потребує часу. Терпеливість є однією з важливих рис духовного керівника. 

Процес зцілення проходить в історії конкретної людини. Охоплює її власний, неповторний життєвий досвід. І тому необхідним є індивідуальний підхід до кожного. Загальна програма повинна бути накладена на конкретну людину, її можливості. Стандартне накидання мірок, взірців, ідеалів, які хочеться бачити в реколектанта (а часом і він сам їх хоче реалізувати, але неспроможний), може загальмувати процес зцілення, заблокувати розвиток. Може спричинити наступне зранення, почуття провини, поглибити внутрішню ізоляцію. 

Це вимагає від керівника мати достатній рівень інтеграції, усвідомлення власних ран і обмежень. Необхідно чуйно й уважно спостерігати за собою, щоб не переносити на реколектанта свої невирішені проблеми, невпорядковані прагнення, також і ті, що стосуються емоційної й сексуальної сфери. Керівник повинен охопити увесь процес зцілення. Це є можливим при обмеженій кількості реколектантів.