3. Духовне керівництво як зцілення людських ран  

Завданням Церкви є повернення людині властивого образу Бога і правдивого образу себе самої. «Сьогодні більше, ніж будь-коли, необхідна євангелізація, яка невтомно показує правдиве обличчя Бога Отця, який в особі Ісуса Христа кличе всіх нас…» (Pastores dabo vobis, p. 37). В цій новій євангелізації відкриваємо заклик до зцілення найглибший людських зранень. В цитованій адгортації читаємо, що дієвим засобом в процесі євангелізації повинно бути заново відкрите духовне керівництво. Цей документ закінчується словами Павла VI, який, будучи архієпископом Мілану, 32 роки тому сказав: «Духовне керівництво є дуже делікатним, але цінним знаряддям, педагогічною і психологічною наукою, яка кладе велику відповідальність на того, хто нею займається, є духовною вправою, яка вимагає покори і довіри від того, хто їй піддається». Слід звернути увагу на деякі небезпеки застосування психотерапевтичних технік, позбавлених духовної основи. Але в духовному керівництві необхідні знання з психології і деяких психотерапевтичних напрямків. Необхідно пам’ятати, що ці галузі науки повинні виконувати допоміжну роль в духовному керівництві. Психотерапевти свідомі, що їхня допомога обмежується введенням людини у «внутрішній центр» (Юнг). Поворотний момент у зціленні наступає тоді, коли людина бере відповідальність за своє життя. Це момент входження в релігійну дійсність. Це поєднується із здатністю і навіть необхідністю виконувати окреслені вимоги, завдяки чому відбувається подальший внутрішній розвиток людини. 

Духовне керівництво, про яке йдеться в даній статті, можна назвати «духовним супроводженням». Його сенс полягає в спільнім розпізнаванні Бога, що діє в житті іншої людини. Це життя є єдиним і неповторним, як і життя духовного керівника. Вони відмінні. І тому не може бути мови про передання особистого досвіду, рад і повчань. Йдеться радше про поглиблення і розвиток зв’язку з Богом. 

У наступній частині я покажу, як, на мою думку, повинна виглядати реляція духовного супроводження зі сторони духовного керівника. Свідчення пенітентів показують, яким чином вони сприймають контакт з духовним керівником і чого від нього очікують. В кінці буде опис конкретних плодів зцілення – як співпраці в духовному супроводженні. Автор брав участь у духовному супроводженні кандидатів до священства і інших людей.