2. Воплочення – вираження зціляючої любові Бога  

Ось тому, як через переступ одного 

на всіх людей прийшов осуд, 

так і через праведність Одного 

прийшло виправдання 

для життя на всіх людей  (Рим 5, 18) 

Після первородного гріха людина зачиняється на Бога, не може повірити, що Бог її любить і шукає. Боїться Бога і ховається від Нього. Почувається відкинутою Богом, образ якого через страх і почуття провини був спотвореним. У цьому ми бачимо найбільш болючі наслідки первородного гріха, які передаються з покоління в покоління. Вистарчить почати розмовляти з кимсь про його життя, аби переконатись, як образ Бога формувався на основі часто болючого досвіду дитини в контактах з найближчими людьми. 

Рани, спричинені людиною, ніби по аналогію вимагають зцілення з допомогою іншої людини. 

Людина не може зцілити себе сама. Порятунок приходить ззовні. Найдосконаліший і найбільш ефективний спосіб допомоги нам об’явлено в таїні Втілення. Бог став Людиною. Увійшов таким способом в найбільш глибокі стосунки з понівеченою людиною. Розпочинає діалог. Бере участь у досвіді людської природи. Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! (Іс 53, 4-5). 

Через Втілення Ісуса відбувається фундаментальне зцілення – спасіння. 

Властиво поставлене духовне керівництво – це спроба піти слідами Ісуса. Через посередництво нашої людської природи, яка є здатною до любові (була зцілена), Бог прагне торкати й лікувати рани зламаних людських сердець. Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев'язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в'язням відчинити в'язницю (Іс 61, 1). 

Особливу участь в цьому помазанні Святим Духом, Духом Любові, що несе силу зцілення, мають священики правом Таїнства Священства. З характеру Таїнства Подружжя – таїнства любові виникає, що правильно формовані родинні стосунки повинні вносити в людське життя зцілювальний, спасительний результат. Це можливе тоді, коли крім спільноти щоденного життя існує глибший, духовний контакт між членами родини. Таким способом як подруги для себе навзаєм, так і батьки для дітей стають духовними керівниками, тобто учителями любові. Так духовне керівництво не пов’язане зі священством. Найсуттєвішим є те, щоб духовний керівник мав досвід любові й був цього свідомим. Лише така людина спроможна дарувати любов і супроводжувати в зціленні ран іншого.