4. Процес впорядковування почуттів в духовному керівництві

Вихідною точкою правильного ставлення до афективної сфери і порядкування почуттів є готовність і прагнення пізнати правду про себе, про свої почуття. Цієї правди ми часто боїмось, бо вона могла би знищити наш образ себе самих, бо ми відчуваємо, що нам може бути важко з цією правдою – принаймні якийсь час, бо пізнання правди буде боліти і буде вимагати змін. І саме тому необхідні готовність, прагнення і відвага. Потрібна також чиясь допомога. З огляду на описані тенденції до втечі від почуттів, з огляду на закріплені постави ми самі не можемо об’єктивно пізнати правду про себе. І саме такою безцінною допомогою в пізнанні і прийнятті правди про себе є духовне керівництво. Де ми можемо почуватись у найбільшій безпеці, ризикуючи відкрити свої почуття? Бо ж чинимо це не стільки для якоїсь самореалізації, скільки для отримання свободи серця, аби бути більш податливими для Бога, для виконування Його волі. Тут маємо запевнену допомогу Його благодаті. Тут отримуємо розуміння, акцептацію, повну дискретність і водночас емоційну дистанцію і допомогу досвідченої людини.  

1. Зауважити почуття

2. Розпізнати почуття

3. Вербалізація почуттів

4. Значення постійної праці над своїми почуттями