1. Зауважити почуття  

Якщо хочемо впорядкувати свої почуття, то мусимо спочатку їх пізнати. А це не так просто, якщо взяти під увагу згадані способи захисних механізмів. Необхідно навчитись замічати їх, вслухуватись у них, бути відчиненими на свою підсвідомість. Треба відважитись переживати по-новому свої почуття, які через біль і страждання, які несли з собою, колись були запхані до підсвідомості. Допоможе розуміння деяких правд про почуття: 

- Почуття є фактами, які самі по собі не підлягають моральним осудам. Якщо це знаємо, то менше їх боїмося. Але почуття супроводжують нашу добру або погану поведінку, можуть навіть розпочинати процес, що веде до гріха, що «гріх – це також почуттєве невпорядкування». І це є важливою мотивацією для відкриття цього непорядку і впорядкування його. 

- Почуття містяться в нас. Ніхто їх не спричинює і не відповідає за наші почуття. Інші можуть тільки розбудити наші емоції. А ми часто «вину» за свої емоції перекладаємо на інших, напр., «це ти мене нервуєш», «ти вчинив мені прикрість». Часом ми взагалі не усвідомлюємо, що наші ставлення до людей є наслідком наших неусвідомлених почуттів, напр., коли хтось здається нам неприємним і антипатичним, це означає присутність емоційного стосунку до цієї особи; але ми обминаємо свої переживання, а не окреслений емоційний стан вважаємо результатом чогось зовнішнього, що походить від цієї особи. Якщо ж знаємо, що почуття містяться в нас, то бажаємо їх пізнати, звертаємо на них увагу, не поєднуємо їх із зовнішніми обставинами. 

- Почуття є в нас, переживаємо їх, але вони не є нами. Говоримо: «я поганий», а треба би говорити: «відчуваю злість». Ми зможемо менше боятись почуттів, якщо не будемо з ними ототожнюватись, якщо будемо пам’ятати, що вони проминають, що навіть найбільш болісні почуття ми спроможні переживати і багато чого від них навчитись. 

Як можна навчитись замічати свої почуття? 

Важливо вслухатись у них, відчинятись на них. Для цього необхідна тиша, рефлексія над своїми переживаннями, спостерігання за собою. Без такої щоденної рефлексії не можна уявити духовного керівництва. Щоб це полегшити, психологи пропонують завести щоденник почуттів. Увечері записувати почуття, які ми відчували на протязі дня, згідно якогось взірця: «відчула злість, коли хтось перервав мою розмову», «відчула неспокій, коли залишилась сама в домі». Формулюючи речення таким чином, зауважую дві важливі інформації про себе: що я відчуваю і в яких обставинах. Важлива тут схема: «відчуваю …, коли…», а не: «відчуваю…, тому що…». Мислення згідно першої схеми передає владу над почуттям в мої руки. За якийсь час я зумію зауважити закономірності, напр., відчуваю злість (завжди), коли хтось зі мною не погоджується, і можу над цим подумати, проаналізувати, щось виснувати (про такий аналіз почуттів поговоримо пізніше). Якщо застосовую другу конструкцію, то віддаю почуттям владу над собою і втрачаю шанс змінитись. 

Люди, які користаються духовним керівництвом, повинні щоденний іспит совісті (в ігнатіанському значенні) використовувати для рефлексії над своїми почуттями. Він допомагає замічати й розпізнавати різні порухи серця, щораз уважніше приглядатись своїм почуттям, пізнавати мотиви рішень і поведінки. Все це, оточене молитвою, відчиняється на Бога і не є тільки психологічною рефлексією, а допомагає побачити себе в світлі Христової правди. Таку рефлексію варто робити також відразу після якогось досвіду, які і спостерігати за собою в різних обставинах. Варто запитувати себе: «Чому в даній ситуації я поводилась саме так? Може я почувалась відкинутою і злегковаженою. Якими були мої почуття до інших людей в даній ситуації, може я когось боялась, комусь заздрила, до когось відчувала злість чи знеохочення?» Якщо завдяки систематичній рефлексії станемо вразливими на свої почуття, то нам буде легше розпізнавати їх і усвідомлювати в кожному досвіді. 

В замічанні почуттів і усвідомленні їх допомагає вербалізація (яка, як побачимо далі, виконує й інші функції). Висловлення ледве відчутного чи неясного для нас самих почуття, напр., страху, призводить до повнішого його усвідомлення. В духовному керівництві важливо висловлювати також думки, асоціації, особливо дивні, соромливі, навіть якщо здаються нам маловажними, бо з’являються спонтанно; після їх вербалізації можуть з’явитись почуття, які за ними приховуються. 

Буває, що усвідомленні почуття, які раніше здушувались, приходять до свідомості з великою силою і переживаються дуже інтенсивно. Тоді треба бути спокійною і не лякатись, мати відвагу і терпеливість їх відчувати. Але найчастіше підсвідомість проявляє свій вміст поступово. Поступово усвідомлюємо свої почуття, поступово звільняємось з ілюзій і фальшивого образу себе самих. 

Допомогою для щораз більшого усвідомлення почуттів буде акцептація, згода на них, прийняття факту, що в нас містяться відразливі почуття. Така акцептація дозволяє далі приглядатись їм уважно і зрозуміти те, що відбувається з нами. Акцептація є початком змін. Часто ми хочемо змінитись швидко, позбутись небажаних почуттів; без попередньої акцептації така зміна буде позірною. Вже сама акцептація не є легкою справою.