1. Роль почуттів в житті людини
Чому в духовному керівництві важливо займатись
почуттями? Ми спочатку побачимо, якою є їхня роль в
нашому житті, вирізняючи деякі їхні
аспекти.
Почуття сидять в нас глибоко, глибше ніж наші
думки. В певному значенні можна сказати, що вони є тим,
чим ми є. Почуття першими в нас народжуються. Перший
досвід дитинства породжує в нас позитивні емоції:
задоволення, почуття безпеки, досвід любові й турботи, а
також негативні: незадоволення, страх, відкинення, гнів.
Перший емоційний досвід залишає в нашій підсвідомості
певні «сліди» і зумовлює наступні почуття. Коли з плином
часу розум починає брати участь в керуванні нашою
поведінкою, то він є під впливом вже сформованих
почуттів. Почуття і осуди впливають на життєві постави,
які закріплюються в міру нашого зростання. Ці постави
визначають нашу поведінку в наступному досвіді й
впливають на переживання таких, а не інших почуттів.
Новий, але подібний досвід буде забарвлений попереднім, і
так, напр., страх перед батьком в дитинстві може
проектуватись на відношення до авторитетів, спричинюючи
наступний страх в контактах з іншими; неакцептація кимось
близьким в дитинстві може бути причиною того, що в інших
ситуаціях, відмінних від давніх, доросла особа буде
почуватись несприйнятою. Почуттєва пам’ять утруднює
адекватне, пристосоване до реальних рис дійсності
реагування, утруднює правильне укладення стосунків з
людьми, застосування раціональних засновків, реалізацію
декларованих вартостей. Хочу кохати, але, керована своїми
емоціями, роблю прикрість іншим, не вмію вибачати,
зачиняюсь у собі тощо. І тому, що почуття сидять в нас
глибоко і мають широкий вплив на нашу поведінку, пізнання
їх є ключем до пізнання себе самих.
Почуття збагачують життя і надають йому сенсу,
змісту й кольорів, вони є джерелом енергії та радості.
Яким убогим було би наше життя без переживання радості
зустрічі, туги за тим, що добре і прекрасне, жалю за
втраченою близькою людиною. Яким порожнім і
нелюдським.
Почуття відіграють важливу роль в мотивації
наших вчинків, співдіючи з пізнавальними процесами і
підлягаючи контролю з їхнього боку. Є крайні ситуації,
коли ми діємо під впливом сильних афектів і майже повної
відсутності контролювання розумом. В протилежних
ситуаціях ми чинимо щось виключно тому, що розуміємо
необхідність цього або важливість, хоч не переживаємо
цього емоційно або відчуваємо емоційне тяжіння в
протилежному напрямку. В ранішніх періодах розвитку наша
активність мотивується головно емоціями, в пізніших –
мотивація наших дій є складною співдією пізнавальних та
емоційних процесів.
Почуття відіграють велику роль в присвоєнні
норм і вартостей. Ми присвоюємо етичні норми не тільки на
принципах розумової акцептації, але й своєрідної
емоційної акцептації, емоційної близькості даного
принципу для нас. Прийняття вартостей, життя ними, так
важливе в християнському вихованні та прийнятті Бога як
першої цінності свого життя, вимагає не тільки віри, не
тільки розумового пізнання, але й почуттів, пізнання
серцем.
Почуття, які переживаються свідомо, допомагають
в праці над собою, становлять важливе джерело інформації
про нас самих, про наші найглибші прагнення, потреби,
постави, ставлення до вартостей, про нашу зрілість,
свободу або вади в цій ділянці.

|