1. Роль почуттів в житті людини  

Чому в духовному керівництві важливо займатись почуттями? Ми спочатку побачимо, якою є їхня роль в нашому житті, вирізняючи деякі їхні аспекти. 

Почуття сидять в нас глибоко, глибше ніж наші думки. В певному значенні можна сказати, що вони є тим, чим ми є. Почуття першими в нас народжуються. Перший досвід дитинства породжує в нас позитивні емоції: задоволення, почуття безпеки, досвід любові й турботи, а також негативні: незадоволення, страх, відкинення, гнів. Перший емоційний досвід залишає в нашій підсвідомості певні «сліди» і зумовлює наступні почуття. Коли з плином часу розум починає брати участь в керуванні нашою поведінкою, то він є під впливом вже сформованих почуттів. Почуття і осуди впливають на життєві постави, які закріплюються в міру нашого зростання. Ці постави визначають нашу поведінку в наступному досвіді й впливають на переживання таких, а не інших почуттів. Новий, але подібний досвід буде забарвлений попереднім, і так, напр., страх перед батьком в дитинстві може проектуватись на відношення до авторитетів, спричинюючи наступний страх в контактах з іншими; неакцептація кимось близьким в дитинстві може бути причиною того, що в інших ситуаціях, відмінних від давніх, доросла особа буде почуватись несприйнятою. Почуттєва пам’ять утруднює адекватне, пристосоване до реальних рис дійсності реагування, утруднює правильне укладення стосунків з людьми, застосування раціональних засновків, реалізацію декларованих вартостей. Хочу кохати, але, керована своїми емоціями, роблю прикрість іншим, не вмію вибачати, зачиняюсь у собі тощо. І тому, що почуття сидять в нас глибоко і мають широкий вплив на нашу поведінку, пізнання їх є ключем до пізнання себе самих. 

Почуття збагачують життя і надають йому сенсу, змісту й кольорів, вони є джерелом енергії та радості. Яким убогим було би наше життя без переживання радості зустрічі, туги за тим, що добре і прекрасне, жалю за втраченою близькою людиною. Яким порожнім і нелюдським. 

Почуття відіграють важливу роль в мотивації наших вчинків, співдіючи з пізнавальними процесами і підлягаючи контролю з їхнього боку. Є крайні ситуації, коли ми діємо під впливом сильних афектів і майже повної відсутності контролювання розумом. В протилежних ситуаціях ми чинимо щось виключно тому, що розуміємо необхідність цього або важливість, хоч не переживаємо цього емоційно або відчуваємо емоційне тяжіння в протилежному напрямку. В ранішніх періодах розвитку наша активність мотивується головно емоціями, в пізніших – мотивація наших дій є складною співдією пізнавальних та емоційних процесів. 

Почуття відіграють велику роль в присвоєнні норм і вартостей. Ми присвоюємо етичні норми не тільки на принципах розумової акцептації, але й своєрідної емоційної акцептації, емоційної близькості даного принципу для нас. Прийняття вартостей, життя ними, так важливе в християнському вихованні та прийнятті Бога як першої цінності свого життя, вимагає не тільки віри, не тільки розумового пізнання, але й почуттів, пізнання серцем. 

Почуття, які переживаються свідомо, допомагають в праці над собою, становлять важливе джерело інформації про нас самих, про наші найглибші прагнення, потреби, постави, ставлення до вартостей, про нашу зрілість, свободу або вади в цій ділянці.