2. Духовне керівництво і психотерапія
Щоби уникнути непорозумінь, треба розібратись в
різниці між психотерапією і духовним керівництвом.
Психотерапія – допомога людині (не тільки хворій) в
інтеграції емоційно-пізнавальних структур, постулюючи, що
світ емоцій впливає позитивно або негативно на спосіб
переживання пізнавального світу, і, як наслідок, – на
якість рішень. Кожна психотерапія зв’язана з якоюсь
психологічною теорією. Ці теорії не завжди можна погодити
з християнськими поглядами на людину і світ. І тому
психотерапія, яка повинна допомогти віруючій людині,
посвяченій Богові, повинна бути старанно підібрана, щоб
полегшувати людині жити згідно з навчанням Ісуса. Існують
теорії, які утруднюють життя Євангелієм. Це може діятись
у випадку з психологією, яка вважає Бога людською
вигадкою, і розуміє віру як втечу в світ ілюзій. Другий
Ватиканський Собор висловився ясно на цю тему. В Декреті
3 про священицьку формацію Собор заохочує, щоб формація в
нижчих семінаріях була допасована до віку, «ментальності
і розвитку юнаків, а життя повністю відповідало принципам
здорової психології». В п. 11 Собор заохочує: «Принципи
християнського життя повинні бути доповнені новими
здобутками здорової психології і педагогіки». Собор
вимагає психологію, яка буде допомагати в вихованні. В
наші часи в психотерапевтичних практиках повертаються до
необхідності опертись на солідній системі цінностей, на
зрілій філософії й антропології. Відкидається так звану
нейтральність в психотерапії. Кожна психотерапія, навіть
якщо не говорить про це виразно, опирається на якусь
аксіологію (Франкл). Тому психотерапія, яка повинна
допомогти людині в емоційній площині «психе», повинна
полегшити їй дістатись до якоїсь цілі, а не до пустки.
Деякі психіатри відкрили цю необхідність у своїй
психіатричній практиці і зауважили, що багато хвороб
емоційної природи мають духовні причини. Юнг твердить, що
умовою кожного психічного зцілення є віднайдення
релігійного погляду на світ. Як бачимо, психотерапія має
свій специфічний предмет піклування –
емоційно-пізнавальну сферу людини.
Натомість чим є керівництво? В чому полягає
його суть? Найчастіше закладають, що духовне керівництво
має дві цілі. Перша – допомогти людині відчитати Божий
План, який об’являється в її людській екзистенції, щоб
таким способом відкрити – до чого її кличе Бог. Друга –
допомогти людині відповісти Богові в свободі та
відповідальності. Духовне керівництво тут рівнозначне з
духовним розпізнаванням керівника. І тому духовне
керівництво відрізняється від
психотерапії.
Як бачимо, як психотерапія, так і духовне
керівництво мають свої власні, ясно окреслені предмети
досліджень. Далі спробуємо відповісти, чи існує якийсь
зв’язок між цими предметами?

|