2. Духовне керівництво і психотерапія  

 

Щоби уникнути непорозумінь, треба розібратись в різниці між психотерапією і духовним керівництвом. Психотерапія – допомога людині (не тільки хворій) в інтеграції емоційно-пізнавальних структур, постулюючи, що світ емоцій впливає позитивно або негативно на спосіб переживання пізнавального світу, і, як наслідок, – на якість рішень. Кожна психотерапія зв’язана з якоюсь психологічною теорією. Ці теорії не завжди можна погодити з християнськими поглядами на людину і світ. І тому психотерапія, яка повинна допомогти віруючій людині, посвяченій Богові, повинна бути старанно підібрана, щоб полегшувати людині жити згідно з навчанням Ісуса. Існують теорії, які утруднюють життя Євангелієм. Це може діятись у випадку з психологією, яка вважає Бога людською вигадкою, і розуміє віру як втечу в світ ілюзій. Другий Ватиканський Собор висловився ясно на цю тему. В Декреті 3 про священицьку формацію Собор заохочує, щоб формація в нижчих семінаріях була допасована до віку, «ментальності і розвитку юнаків, а життя повністю відповідало принципам здорової психології». В п. 11 Собор заохочує: «Принципи християнського життя повинні бути доповнені новими здобутками здорової психології і педагогіки». Собор вимагає психологію, яка буде допомагати в вихованні. В наші часи в психотерапевтичних практиках повертаються до необхідності опертись на солідній системі цінностей, на зрілій філософії й антропології. Відкидається так звану нейтральність в психотерапії. Кожна психотерапія, навіть якщо не говорить про це виразно, опирається на якусь аксіологію (Франкл). Тому психотерапія, яка повинна допомогти людині в емоційній площині «психе», повинна полегшити їй дістатись до якоїсь цілі, а не до пустки. Деякі психіатри відкрили цю необхідність у своїй психіатричній практиці і зауважили, що багато хвороб емоційної природи мають духовні причини. Юнг твердить, що умовою кожного психічного зцілення є віднайдення релігійного погляду на світ. Як бачимо, психотерапія має свій специфічний предмет піклування – емоційно-пізнавальну сферу людини. 

Натомість чим є керівництво? В чому полягає його суть? Найчастіше закладають, що духовне керівництво має дві цілі. Перша – допомогти людині відчитати Божий План, який об’являється в її людській екзистенції, щоб таким способом відкрити – до чого її кличе Бог. Друга – допомогти людині відповісти Богові в свободі та відповідальності. Духовне керівництво тут рівнозначне з духовним розпізнаванням керівника. І тому духовне керівництво відрізняється від психотерапії. 

Як бачимо, як психотерапія, так і духовне керівництво мають свої власні, ясно окреслені предмети досліджень. Далі спробуємо відповісти, чи існує якийсь зв’язок між цими предметами?