4. Закінчення
Добре пояснення властивої постави щодо
небесного Отця, якому сумління повністю піддається,
знаходимо в притчі про блудного сина. І молодший із них сказав батькові: Дай мені,
батьку, належну частину маєтку! (Лк 15, 12).
Він диктує небесному Отцеві свою волю. Ставить
себе на рівні з Отцем, і згідно зі своїм правом і власною
ідеологією пробує збудувати своє щастя. Блудний син є
образом язичницьких народів, що шукають своє щастя
напомацки. Це також образ постави лівого крила політики.
Треба також ствердити, що в блудному синові є і добро.
Принаймні йому чогось хочеться. Він має життєві фантазії.
Його сумління не заблоковане емоційно, але через вперту
ідеологізуючу сваволю він зачинений на доброчинний вплив
батьківської любові. І тому пробує все робити по-своєму.
Лише після гіркого досвіду власних помилок, впокорений,
він повертається додому, думаючи по дорозі, як має
прийняти поставу покори, щоб його прийняли. І тут
несподіванка – виявляється, що любов Отця більша, ніж він
вважав. Він переконується, що шукав саме цієї любові, але
не зміг знайти її в Отця. Не знав, що, диктуючи Отцеві
умови, зачиняється на дар Його батьківської
любові.
Подібну, але гіршу помилку зробив старший брат.
Він є образом фарисейства вибраного народу і також
правого політичного крила. Він також диктує Отцеві умови,
формуючи синівський зв’язок з Отцем згідно зі своєю
ідеологією. Він заключив з Отцем завіт на подобу
контракту. Диктуючи свої принципи, він показує свою
обмеженість і рутинність. Йде працювати, отримує
винагороду за працю, з’їдає її і знов йде до праці. Все
відбувається на засаді точної справедливості. Він
неспроможний зрозуміти велич батьківської любові і тому
щодо батьківського милосердя до свого молодшого брата
стає агресивним.
Але в цій притчі є ще один, найстарший,
первородний син, який нам показує правильно сформоване
сумління і поставу щодо Отця. Саме Він розповідає цю
притчу. Він є Тим, хто нічого не диктує Отцеві. Він не
ідеологізує, не накидає свою програму. Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват
бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши
вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши,
як людина (Фил 2, 6-7).
Він, як послушний слуга любові Отця, сниться
молодшому братові в його біді. Він супроводжує його
повернення. Він готує привітальну учту. Він конфліктує з
впертим старшим братом. Він нам показує, що можемо почути
голос Отця: Ти завжди зо мною, дитино, і все моє то
твоє! (Лк 15, 31).
І ми за Його прикладом можемо сказати:
Усе бо Моє то Твоє, а Твоє то Моє
(Ів 17, 10).
Це єдиний шлях, що веде до Отця, змінює серця і
сумління, щоб вони відчинялись на подивугідне милосердя
небесного Отця, щоб усі були в єдності синівської любові
до Отця як брати. Бо кого Він передбачив, тих і призначив, щоб
були подібні до образу Сина Його, щоб Він був перворідним
поміж багатьма братами (Рим 8, 29).

|