5. Молитва, що відчиняє на Духа Ісуса  

Наші роздуми будуть неповними, якщо в них не буде виразних вказівок щодо молитви, яка була представлена фундаментом духовного керівництва. Ми говорили загально, що це повинна бути молитва, що відчиняє на Святого Духа. Чи можна сказати більше? Деякі елементи такої молитви з’явились уже раніше в цих роздумах – не тільки в моєму особистому свідченні, але також в описі постави Ісуса в світлі Євангелія і описі молитви св. Павла. Йдеться про синтез усіх складових, охоплення їх в одній простій формі молитви. 

Пригадаймо суттєві елементи молитви: 

1. Фундаментальний стан керованого в поставі Ісуса. Якщо вся Його діяльність живе відчиненням себе на діяльність Отця, то не важко уявити, що також молитва Ісуса, про яку Євангеліє говорить загально, була відчиненням на дію Отця. Маємо першу вказівку для форми молитви: людська активність повинна бути мінімальною – перебувати в поставі готовності й чуйності щодо Божих дій. 

2. Рим 8 – підтвердження попереднього елементу і наступний елемент. Тут молитва описана як діяльність Бога в тринітарній спільноті Божих Осіб: діяння присутнього в нас Духа Ісуса, що звертається до Отця. Що більше, зауваження, що «самі» не вміємо молитись, є додатковою вказівкою, що наша молитовна активність приречена на поразку, якщо їй бракує відчинення себе на суттєвий вимір молитви – дію Пресвятої Тройці. І тому ап. Павло не описує, що ми повинні робити в молитві, але що робить в ній Бог, коли Його Син звертається в Духові до Отця: Авва. 

Що ми повинні робити під час молитви, щоб вона мала таку форму? Як практично і конкретно повинна виглядати молитва відчинення себе на Духа Ісуса? Нічого не робити, тільки чекати? Але як це робити? Важним є зауваження, щоб наша діяльність була обмежена до мінімуму. Це означає, що наша «пасивність» повинна мати окреслену форму; недостатньо просто «нічого не робити», бо таку поставу ми довго не втримаємо, оскільки завжди «щось» робимо – навіть тоді, коли хочемо бути повністю пасивними. Є види молитви, в яких «пасивність» виражається в зосередженні на одному: на диханні, на якомусь слові, на імені Ісус. Класичний опис або вправу такої молитви знайдемо в «Хмарі незнання» і в «Оповіданні російського прочанина», присвяченій Ісусовій молитві. 

Важко входити в деталі такої молитви, більше можна знайти в книжці Проста практика медитації. В ній описана зовнішня форма простої молитви, зосередженої лише на одному: на повторюванні в ритм з диханням імені Ісус. Воно виглядає просто, але практикування цієї найпростішої молитви показує, як важко, навіть на протязі короткого проміжку часу, бути зосередженим на цьому одному. З’являються різноманітні розсіяння – не тільки зовнішні, але й внутрішні. Саме тому, що наша діяльність редукована до мінімуму, починає проявлятись усе, що приховується за нашою активністю, хоча впливає на неї і опановує її. В цій молитві суттєво витримати послідовність в «пасивності» - у припиненні будь-якої активності поза єдиним триванням при Імені. Рахується тільки це тривання – згідно з параболою Ісуса про виноградину і лозу: 

Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар.Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті.Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете.Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви.Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять.Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої (Ів 15, 1-8). 

Саме про таке тривання йдеться в молитві імені Ісуса. Очищення, яке в ній відбувається, є передовсім дією Ісуса; з нашого боку вимагається дозволити Йому діяти. Перед лицем зла, яке виходить з нас в часі медитації, ми повинні з усім цим звертатись до Христа. Це не означає бути «пасивним» перед злом, але знаком, що вся наша активність звернена до Христа, щоб повністю піддатись Його дії, бо Він – єдиний, хто спроможний подолати зло і не піддатись йому. Якщо це «пасивність», то така, яку проявив Ісус на Хресті – не в підданні себе злу, а в підданні себе Отцю: В Твої руки віддаю мого духа. 

Хто стане на цей шлях і йтиме ним, той буде піддаватись щораз повнішому очищенню і просвіщенню Духа Ісуса. Відчинення на Його дію не обмежується молільником, а розповсюджується на інших людей. Ця постава в медитації реалізується в стосунках з іншими: завжди йдеться лише про одне – тривання при Ісусі. Зло, яке виходить з іншої людини, не повинно притягувати нашої уваги. І тоді дія Ісуса стає щораз виразнішою і чистішою і в іншій людині. Ми не повинні для свого ближнього робити щось особливе: достатньо бути зосередженим на Ісусі. І тоді Він сам діє – лікує зло, яке піддається лише Йому, бо Він один «раз і назавжди» його подолав (пор. Євр 10, 12). Керований ним «керівник» дозволяє відкрити Його також «керованому» - спочатку завдяки власному триванню при Ісусі, а потім показує «керованому» цей напрямок, в яком тривання при Ісусі веде до Отця.