1. Справдження змісту і методів формації  

Однією з основних турбот Церкви з часів пособорної кризи є священицька й чернеча формація. Церква вважає формацію майбутніх священиків – єпархіальних і чернечих – і їх постійну турботу про особисте освячення у служінні, а також турботу про постійне відновлення душпастирського заангажування одним з найделікатніших і найважливіших завдань, від яких залежить майбутнє євангелізації людства. Криза духовенства після ІІ Ватиканського Собору, який відкрив браки в дотеперішній формації, стала водночас для Церкви інспірацією до нових пошуків у тій царині. Сьогодні існує нагальна потреба справдження змісту й методу священицької формації. Здається, що до Собору формація була надмірно залежною від існуючих релігійно-суспільних структур. Зміна структур майже автоматично спричинила руйнування тотожності духовних осіб. 

Звертаючись до навчання ІІ Ватиканського Собору про священицьке служінні Церква багаторазово піднімала проблематику життя, служіння і формації священиків. Як під час першого Генерального Засідання Синоду (1967 р.), так і під час другого (1971 р.) багато місця відводили проблематиці віднови священицької формації і служінню священиків. Але особливим вираженням піклування Церкви про священиків та їхню формацію було Звичайне Засідання Синоду Єпископів у 1990 році, присвячене формації священиків у сучасному світі. Метою Синоду було – через 25 років після закінчення Собору – реалізувати навчання Собору на цю тему і вчинити його більш актуальним і дієвим у сьогоднішніх умовах.  Плодом Синоду була опублікована в 1992 році Апостольська Адгортація Іоанна Павла ІІ Pastoresdabovobis. Наступного року Конгрегація Католицького Виховання опублікувала Вказівки щодо приготування вихователів у семінаріях. 

Якщо у Pastores dabo vobis підкреслюється криза священицьких покликань, то у Вказівках наголос ставиться на кризі священицької формації, позначеній, перш за все, браком форматорів і збільшенням вимог щодо виховання. Дуже серйозна ситуація в країнах колишнього комуністичного блоку Центральної і Східної Європи, де з багатьох причин не легко знайти священиків для праці в семінаріях. Якщо і є, то вони не приготовані реалізувати дані їм завдання, а замінити їх нема кому. Вказівки щодо приготування вихователів у семінаріях для Польщі не роблять винятку.