1. Справдження змісту і методів формації
Однією з основних турбот Церкви з часів
пособорної кризи є священицька й чернеча формація.
Церква вважає
формацію майбутніх священиків – єпархіальних і чернечих –
і їх постійну турботу про особисте освячення у служінні,
а також турботу про постійне відновлення душпастирського
заангажування одним з найделікатніших і найважливіших
завдань, від яких залежить майбутнє євангелізації
людства. Криза духовенства після ІІ Ватиканського
Собору, який відкрив браки в дотеперішній формації, стала
водночас для Церкви інспірацією до нових пошуків у тій
царині. Сьогодні існує нагальна потреба
справдження змісту й методу священицької формації.
Здається, що до Собору формація була надмірно залежною
від існуючих релігійно-суспільних структур. Зміна
структур майже автоматично спричинила руйнування
тотожності духовних осіб.
Звертаючись до навчання ІІ Ватиканського Собору
про священицьке служінні Церква багаторазово
піднімала проблематику життя, служіння і формації
священиків. Як під час першого Генерального Засідання
Синоду (1967 р.), так і під час другого (1971 р.) багато
місця відводили проблематиці віднови священицької
формації і служінню священиків. Але особливим вираженням
піклування Церкви про священиків та їхню формацію було
Звичайне Засідання Синоду Єпископів у 1990 році,
присвячене формації священиків у сучасному світі. Метою
Синоду було – через 25 років після
закінчення Собору – реалізувати навчання Собору на цю
тему і вчинити його більш актуальним і дієвим у
сьогоднішніх умовах. Плодом Синоду була
опублікована в 1992 році Апостольська Адгортація Іоанна
Павла ІІ Pastoresdabovobis. Наступного року Конгрегація Католицького
Виховання опублікувала Вказівки щодо приготування
вихователів у семінаріях.
Якщо у Pastores dabo vobis підкреслюється криза священицьких покликань, то
у Вказівках
наголос ставиться на кризі священицької формації,
позначеній, перш за все, браком форматорів і
збільшенням вимог
щодо виховання. Дуже серйозна ситуація в країнах
колишнього комуністичного блоку Центральної і Східної
Європи, де з багатьох причин не легко знайти священиків
для праці в семінаріях. Якщо і є, то вони не приготовані
реалізувати дані їм завдання, а замінити їх нема
кому. Вказівки
щодо приготування вихователів у семінаріях для Польщі
не роблять винятку.

|