3. Види формації
А. Людська формація
«Без відповідної людської формації вся
священицька формація буде позбавлена свого необхідного
фундаменту. (…) Священик (…) повинен старатись відтворити
в собі (…) людську досконалість, що ясніє в Божому Сині,
який став людиною». Формація є необхідною для реалізації
себе самого і з огляду на служіння. Святіший Отець
перераховує ряд рис, які формують людську досконалість:
любов до правди, справедливість, пошана для кожної
людини, вірність даному слову, здатність до співпраці,
вміння будувати спільноту.
Особливим елементом людської формації є турбота
про почуттєву зрілість.
Умовою почуттєвої зрілості є усвідомлення, що
центральне місце в людському житті займає любов.
Виховання до любові і постійне почуттєве дозрівання
необхідне для осіб, які покликані до целібату, тобто «до
пожертвування – завдяки Божій благодаті й силою свого
вільного рішення – всієї своєї любові і ревності Ісусові
Христові й Церкві» (44 п.).
Людська зрілість вимагає формації до свободи,
яка полягає у послусі правді. Свобода вимагає панування
над собою, долання егоїзму, формування в собі духа
жертовності щодо ближніх.
Б. Духовна формація
«Кожна людина, – пише Іоанн Павло ІІ, –
створена Богом і відкуплена Кров’ю Христа, покликана, аби
відродитися з води і з Духа (Ів 3, 5) і стати сином в
Синові» (45 п.). Духовна формація полягає у
підпорядкуванні всього життя Святому Духові. Суттю цієї
формації є єдність з Отцем через Сина в Святому Духові.
Життя благодаті, підставою якого є хрещення, а поживою –
Євхаристія, становить фундамент духовної
формації.
Духовне дозрівання полягає у постійних пошуках
Ісуса і в турботі про внутрішню єдність з Ним. Святіший
Отець перераховує різні елементи духовної формації:
читання і роздумування над Божим Словом, молитву,
зосередження. Особливе значення відводиться Молитвослову
і Євхаристії. Священик є передовсім слугою євхаристичної
жертви. Євхаристія допомагає формувати поставу вдячності,
готовності до пожертви собою, любові, прагнення
контемпляції.
Духовна формація вимагає відкриття «краси і
радості таїнства покути» (48 п.). Таїнство милосердя
поєднується з чеснотою покути, з готовністю до аскетизму,
згодою на прийняття праці й хреста.
Духовна формація означає також пошуки Христа в
людях. Священик є людиною любові.
Особливою роль духовної формації відводиться
євангельським радам: чистоти, послуху і
вбозтва.
В. Інтелектуальна формація
«Інтелектуально-богословська формація і духовне
життя, а особливо життя молитви зустрічаються і взаємно
збагачуються».
Інтелектуальна формація має своє обґрунтування
в самій природі священицького служіння. Сьогоднішня
ситуація вимагає високого рівня інтелектуальної формації.
Вона охоплює філософію, антропологію і богослов’я.
Богослов є людиною віри, і водночас задумується над своєю
вірою. Святіший Отець звертає увагу на реляції між
директивами Учительського Уряду і богословськими
дискусіями. «Не існує паралельний Учительський Уряд, лише
Учительський Уряд Петра й апостолів, папи і єпископів»
(55 п.).
Г. Душпастирська формація
«Метою всієї формації (…) є приготування (…) до
участі в любові Христа, Доброго Пастиря» (57 п.).
Душпастирська формація охоплює, між іншим, вивчення
пасторального богослов’я, тобто практичного. Священик є
свідком Ісуса, який прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб
послужити, і душу Свою дати на викуп за
багатьох (Мк 10, 45). Душпастирська формація вчить
переживати місію «авторитету» як
служіння.
Важливою частиною цієї формації є турбота про
співпрацю з мирянами і відкритість на місійні проблеми
Церкви.

|