3. Види формації  

А. Людська формація 

«Без відповідної людської формації вся священицька формація буде позбавлена свого необхідного фундаменту. (…) Священик (…) повинен старатись відтворити в собі (…) людську досконалість, що ясніє в Божому Сині, який став людиною». Формація є необхідною для реалізації себе самого і з огляду на служіння. Святіший Отець перераховує ряд рис, які формують людську досконалість: любов до правди, справедливість, пошана для кожної людини, вірність даному слову, здатність до співпраці, вміння будувати спільноту. 

Особливим елементом людської формації є турбота про почуттєву зрілість. 

Умовою почуттєвої зрілості є усвідомлення, що центральне місце в людському житті займає любов. Виховання до любові і постійне почуттєве дозрівання необхідне для осіб, які покликані до целібату, тобто «до пожертвування – завдяки Божій благодаті й силою свого вільного рішення – всієї своєї любові і ревності Ісусові Христові й Церкві» (44 п.). 

Людська зрілість вимагає формації до свободи, яка полягає у послусі правді. Свобода вимагає панування над собою, долання егоїзму, формування в собі духа жертовності щодо ближніх. 

Б. Духовна формація 

«Кожна людина, – пише Іоанн Павло ІІ, – створена Богом і відкуплена Кров’ю Христа, покликана, аби відродитися з води і з Духа (Ів 3, 5) і стати сином в Синові» (45 п.). Духовна формація полягає у підпорядкуванні всього життя Святому Духові. Суттю цієї формації є єдність з Отцем через Сина в Святому Духові. Життя благодаті, підставою якого є хрещення, а поживою – Євхаристія, становить фундамент духовної формації. 

Духовне дозрівання полягає у постійних пошуках Ісуса і в турботі про внутрішню єдність з Ним. Святіший Отець перераховує різні елементи духовної формації: читання і роздумування над Божим Словом, молитву, зосередження. Особливе значення відводиться Молитвослову і Євхаристії. Священик є передовсім слугою євхаристичної жертви. Євхаристія допомагає формувати поставу вдячності, готовності до пожертви собою, любові, прагнення контемпляції. 

Духовна формація вимагає відкриття «краси і радості таїнства покути» (48 п.). Таїнство милосердя поєднується з чеснотою покути, з готовністю до аскетизму, згодою на прийняття праці й хреста. 

Духовна формація означає також пошуки Христа в людях. Священик є людиною любові. 

Особливою роль духовної формації відводиться євангельським радам: чистоти, послуху і вбозтва. 

В. Інтелектуальна формація 

«Інтелектуально-богословська формація і духовне життя, а особливо життя молитви зустрічаються і взаємно збагачуються». 

Інтелектуальна формація має своє обґрунтування в самій природі священицького служіння. Сьогоднішня ситуація вимагає високого рівня інтелектуальної формації. Вона охоплює філософію, антропологію і богослов’я. Богослов є людиною віри, і водночас задумується над своєю вірою. Святіший Отець звертає увагу на реляції між директивами Учительського Уряду і богословськими дискусіями. «Не існує паралельний Учительський Уряд, лише Учительський Уряд Петра й апостолів, папи і єпископів» (55 п.). 

Г. Душпастирська формація 

«Метою всієї формації (…) є приготування (…) до участі в любові Христа, Доброго Пастиря» (57 п.). Душпастирська формація охоплює, між іншим, вивчення пасторального богослов’я, тобто практичного. Священик є свідком Ісуса, який прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох (Мк 10, 45). Душпастирська формація вчить переживати місію «авторитету» як служіння. 

Важливою частиною цієї формації є турбота про співпрацю з мирянами і відкритість на місійні проблеми Церкви.